Білокопитов Олександр Олександрович
БІЛОКОПИ́ТОВ Олександр Олександрович (22. 02(06. 03). 1906, м. Мелітополь, нині Запоріз. обл. — 03. 09. 1937, Київ) — музикознавець. Член СКУ (від 1932 — чл. правління). Закін. Харків. муз.-драм. інститут (1929; кл. фортепіано у П. Луценка, теорія музики у П. Козицького, С. Богатирьова). 1929 разом з О. Арнаутовим, В. Борисовим, М. Колядою, Т. Шутенко був одним із засн. Асоц. пролетар. музикантів України у Харкові (1929–32 — її відп. секр.). 1932–34 — інспектор музики Наркомосу УРСР, в. о. дир. Харків. муз.-драм. інституту. 1934–37 — зав. муз. ред. Укр. радіо, одночасно 1935–37 — заступник гол. ред. ж. «Радянська музика». 1937 звинувач. у справі Укр. радіокомітету, розстріляний. Автор музикознав. праць, що ґрунтуються на вульгарно-соціол. засадах. Згодом відійшов від цих позицій. Це виявилося у перенесенні акценту з політ.-ідеол. тематики на вивчення конкрет. явищ муз. культури, визнанні цінності нац. худож. класики. Писав статті про творчість К. Стеценка, М. Лисенка, укр. нар. пісню.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Проти фокстрота і джазбанда. Х., 1931 (співавтор); Проти циганщини в музиці. Х., 1931 (співавтор); Музикознавство на боротьбу з ворожою музикою. Вип. 2. Х., 1932 (співавтор); Композитори Радянської України: Слов.-довід. Х., 1934; Викрити і розтрощити до кінця націоналізм на музичному фронті УСРР // Рад. музика. 1934. № 1.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
