БІЛОУ́С Дмитро Григорович (24. 04. 1920, с. Курмани, нині Недригайлів. р-ну Сум. обл. — 13. 10. 2004, Київ) — поет, пере­кладач, педагог. Член НСПУ (1947). Член-кореспондент (1994), почес. чл. (2000) АПНУ. Державна премія України імені Тараса Шевченка (1990). Премії ім. М. Рильського (1976), ім. О. Копиленка (1989), ім. Лесі Українки (1997), ім. Олени Пчілки (2001). Болгар. ордени 1-го ступеня Кирила і Мефодія (1966) та «Мадарський вершник» (1995). Ордени Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2001), «За мужність» 3-го ступеня (2002). Учасник 2-ї світової війни, має бо­йові нагороди. Був важко поранений 1941, лікувався 1942 в Красноярську (РФ). Спів­роб. ред. радіомовле­н­ня для партизан і насел. окупов. тер. України (Москва). Друкувався від 1935. Навч. у Харків. університеті (1938–41), закін. Київ. університет (1945). Працював у Респ. радіокомітеті, від 1946 — літ. консультант у ж. «Вітчизна», від 1947 — за­ступник відп. секр. ж. «Дні­про», від 1957 — зав. кабінету молодого автора при СПУ. 1959 — творче від­рядже­н­ня до Болгарії (ви­вчав болг. мову та літературу). Від 1976 — голова комісії худож. пере­кладу СПУ, чл. президії. Від 1980 — на творчій роботі. У книжках сатири й гумору викривав негативні явища в моралі й побуті тогочас. рад. су­спільства. Автор ліро-епіч. поеми «Життя Одарки Палагечі» (1956; 2-ге вид. — «Поліська бувальщина», 1961), в якій від­творено жит­тєвий шлях простої укр. жінки-трудівниці; книжок для дітей: «Пташині голоси» (1956), «Про чотириногих, рогатих і без­рогих» (1959), «Лікарня в зоопарку» (1962), «Веселий кут» (1979), «Гриць Гачок» (1986); творів про Т. Шевченка (зб. «Тарасові жарти», 1964; колект. зб. «Іде Тарас по Україні», 1964), радіопередач про Кобзаря, пере­кладів його поезій болг. мовою. Вірші для дітей про красу української мови. Пере­кладав з рос., білорус. та болг. мов. Із болг. пере­клав вірш. драму «Цар Іван Шишман» К. Зидарова (1969), кн. віршів і поем «Велике пере­селе­н­ня» Д. Методієва (1975), зб. «Поезії» І. Вазова (1985). Упорядник, ред. і пере­кладач більшості творів, що уві­йшли до «Антології болгарської поезії» (1974, т. 1–2). Вів цикли радіопередач «Слово про слово» (1985–88), «Диво калинове» (1988–95). Автор праць з етнопедагогіки, теорії й практики худож. пере­кладу. В лірич. і сатир.-гуморист. творах Б. по­єд­нано наук.-пед. аспект ви­вче­н­ня мови з худож.-емоц. образністю. Наук.-пі­знавал. книжки побудовані на філол. знахідках, худож. від­крит­ті; інтер­претують мовно-інтелектуал. звʼязки земного й космічного, пробуджують істор. та філол. допитливість. Усі твори Б. опубл. в Києві, окремі з них пере­кладено рос., білорус. та болг. мовами.