Біляшівський Микола Федотович

БІЛЯШІ́ВСЬКИЙ Микола Федотович (12(24). 10. 1867, м. Умань, нині Черкас. обл. — 21. 04. 1926, Київ, похов. у Каневі) — археолог, етнограф, мистецтвознавець, громадський діяч. Батько Миколи, дід Бориса Біляшівських. Акад. УАН (1919), почес. чл. Укр. AM (1918). Дійсний член Товариства Нестора Літописця при Університеті св. Володимира (1887), Одес. істор. (1890), московських археол., нумізмат. та геогр. т-в (1891), НТШ у Львові (1909). Закін. паралельно юрид. факультет Університету св. Володимира (1890; слухав лекції з історії В. Антоновича та А. Прахова), Новорос. університет в Одесі (1891) і природн. факультет Моск. університету (1892–93). 1891 працював у Київ. суді, 1892–93 — у Моск. архіві Міністерства юстиції та музеях міста, від 1894 — зав. архіву фінанс. упр. царства Польського при Варшав. казен. палаті, згодом у Київ. політех. інституті. Член ред. ж. «Киевская старина» (1899–1901) та гол. ред. «Археологіческой летописи Южной Россіи» (1903–05). У 1890–1917 записав багато нар. пісень різних жанрів, загадок, прислів’їв і приказок, легенд і переказів, вертеп. драм тощо, уклав укр.-рос. діалектні словники волин. говірок. Один із фундаторів, а також дир. (1902–23) Київ. міськ. худож.-пром. музею, колекції якого стали основою ниніш. Нац. худож. музею України та низки київ. музеїв. Засн. і кер. Київ. кустар, товариства (1906), інспектор кустарно-пром. шкіл Київщини. 1906 Б. обрано депутатом 1-ї Держ. думи Росії, де він був одним з ініціаторів створення «Укр. клубу». Від квітня 1917 — чл. ЦР. У березні 1917 признач. комісаром з охорони пам’яток Київ. губ., від вересня цього ж року очолив відділ музеїв і охорони пам’яток Ген. секретаріату. Після 1919 — керівник етногр. секції відділу мистецтв Нар. комісаріату освіти УРСР. Працював у Кабінеті укр. мистецтва, Етногр. комісії АН УРСР, Етногр. товаристві України. Зробив знач. внесок у розвиток музей. справи та охорони пам’яток старовини. Автор проекту 1-го закону України про охорону пам’яток історії, культури й мистецтва (1918), склав програму створення нац. і регіон. музеїв, музей. реформи в Україні. Фундатор істор.-краєзнав. музею Волині в м. Городок Рівнен. обл. (нині краєзнавчий музей). Сприяв формуванню в Києві Рос. картин. галереї, Музею зх. та сх. мистецтва. Один із засн. Київ. товариства охорони пам’яток старовини та мистецтва (1910). Брав активну участь в організації кустарно-пром. виставок Південної Росії (1906, 1909, 1911), худож. виставок передвижників, художників «Мира искусств», мист. об’єднань Одеси та Києва; виставок картин М. Реріха (1908), творів Т. Шевченка, М. Врубеля (обидві — 1911), А. Маневича (1914), «Народне мистецтво Буковини та Галичини» (1917), Г. Нарбута та «Українські народні килими» (обидві — 1921), «Всеукраїнська виставка друку» (1923), «Межигірський фаянс і порцеляна» (1925). 1917–19 актив. учасник організації дренаж. робіт навколо Андріїв. церкви, створив комісію у справах дослідж. та реставрації Софій. та Військ.-Микільського соборів, обстежував пам’ятки культової архітектури Києва, які були ушкоджені під час штурму міста військами М. Муравйова. Один з організаторів Нац. зразк. театру (1917), був його консультантом із мистец.-етногр. питань. Досліджував пам’ятки кам’яного, мідного та бронз. віків, Київ. Русі та пізнього середньовіччя, традиц.-побут. культуру та професійне мистецтво України 15–20 ст. Вперше провів археол. дослідж. дюнних стоянок в Україні й узагальнив знахідки неолітич. доби переважно з Серед. Подніпров’я. Сформулював тезу про консервативність традиції давньорус. нар. культури та її органіч. зв’язок із насел. Подніпров’я наступ. істор. епох.

Рекомендована література

1. Грушевський М. М. Ф. Біляшівський: Некролог // Україна. 1926. № 2–3;
   Google Scholar Internet
2. Багалій Д. І. Записка про наукові праці М. Т. Біляшевського // Зап. істор.-філол. відділу ВУАН. 1926. Т. 9;
   Google Scholar Internet
3. Єфремов С. М. Ф. Біляшівський на громадській роботі // Там само;
   Google Scholar Internet
4. Винницький А. Микола Теодотович Біляшівський, його життя і музейна робота // Там само;
   Google Scholar Internet
5. Бородін В. С. З нових додаткових матеріалів про долю літературної та образотворчої спадщини Шевченка на початку 20 ст. (З архіву М. Ф. Біляшівського) // Зб. праць ювілей. 13-ї шевчен. конф. К., 1965;
   Google Scholar Internet
6. Кілієвич С. Р. Академік М. Ф. Біляшівський — засновник Державного історичного музею УРСР // Архіви України. 1967. № 6;
   Google Scholar Internet
7. Адаменко А. Г. Материалы личного архива Н. Ф. Беляшевского: 1867–1926 гг. // Рукопис. фонды ЦНБ им. В. И. Вернадского АН УССР. К., 1989;
   Google Scholar Internet
8. Листування: М. Ф. Біляшівський — Ф. К. Вовк // Старожитності Південної України. 3., 2002. Вип. 8;
   Google Scholar Internet
9. Примак А. Ф. Микола Федотович Біляшівський, (1867–1926): Біобібліогр. покажч. К., 2009.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю