БІЛЯШІ́ВСЬКИЙ Микола Микола­йович 29. 03(11. 04). 1914, Київ — 25. 05. 1980, там само) — фахівець з гідротехніки, гідравліки. Син Миколи, батько Бориса Біляшівських. Доктор технічних наук (1959), професор (1966). Учасник 2-ї світової війни, мав бо­йові нагороди. Закін. вечір. гідротех. факультет Київ. гі­дромеліорат. ін­ституту (1937). У 1930–32 працював на проектуван­ні торфорозробок як робітник-гідротехнік, 1932–34 — на проектуван­ні та буд-ві риб. ставів, 1935 — на сан.-меліорат. та військ.-топогр. роботах, брав участь у буд-ві ка­налу «Москва — Волга» (1936). До вересня 1943 працював інж. в Ін­ституті гідрології в Києві. У січні–лютому 1944 — гол. інж.-гідротехнік Київ. обл. риб. тресту; лютому–квітні 1944 пере­бував у спецтаборі НКВС, після чого був від­правлений у діючу армію. Під час взя­т­тя Кьоніґсберґа (нині Калінін­град, РФ) був поранений, демобіліз. 1946. У 1946–80 працював в Ін­ституті гі­дромеханіки АН УРСР: від м. н. с. до завідувач від­ділу фільтрації (від 1961) та зав. сектору. Серед роз­робок Б.: поліпшений тип водо­скид. гребель із камʼяного накиду, теорії сполуче­н­ня бʼєфів гасників збиткової енергії та кріпле­н­ня дна за всіма типами водо­скид. споруд; теорія неліній. пульсаційної фільтрації у великошпар. матеріалах та умови стійкості зворот. фільтрів; стаціонарна та нестаціонарна фільтрації на великих площах і за­стосува­н­ня зворот. фільтрів із мінер. волокнистих матеріалів.