Біоакустика

БІОАКУ́СТИКА (від біо... і акустика) — галузь біології, що ви­вчає форми, засоби, системи звукового спілкува­н­ня тварин і їхню акустичну орієнтацію в просторі. Як роз­діл зоології Б. виникла давно. Зокрема, ще в античні часи Аристотель досліджував голоси тварин і їхню слухову систему. У працях орнітолога і зоолога 13 ст. Ф. Гоґенштауфена є ві­домості про будову слухової системи деяких птахів, описи полюва­н­ня із за­стосува­н­ням звукових приманок та ін. У 17 ст. Оліна ви­вчав значе­н­ня голосу птахів, висловлював припуще­н­ня про звʼязок голосу птахів із їх територ. поведінкою. Анатоми проводили дослідж. слухових центрів птахів і ссавців (поч. 19 ст.), органів звуча­н­ня і механізмів голосо­утворе­н­ня у риб, амфібій і комах (серед. 19 ст.). На поч. 20 ст. висловлюється низка заг. положень про геогр. мінливість голосу, закладаються основи ви­вче­н­ня голосу як регулятора територ. від­ношень у популяціях птахів і тварин. Морфологи проводять фундам. дослідж. органів голосу і слуху груп комах, риб, амфібій і рептилій, птахів і ссавців. Після 2-ї світової війни зʼявляються перші акустичні прилади, що по­ставили запис і аналіз звуку на точну кількісну основу. Вдосконалюється техніка електро- фізіолог. досліджень, що дає змогу ви­вчати тонкі механізми сприйня­т­тя звуку, роботу систем звуковилуча­н­ня. Великого значе­н­ня набуває методика кохлеарних (равлика) потенціалів, роз­роблена на ссавцях у пере­двоєн­ні роки і згодом модифікована і для птахів. Б. ви­вчають не тільки зоологи та інженери-акустики, а й фізіологи, психологи, лінгвісти, математики, інженери-кон­структори, біо­ніки та ін. У серед. 60-х рр. окремі роз­різнені напрями Б. були обʼ­єд­нані в одну галузь наук. досліджень, яка 1956 офіційно ви­знана на 1-му Між­нар. біо­акустич. кон­гресі (Пенсильванія, США). Кон­грес започаткував серію спец. симпозіумів і конф., присвяч. заг. і окремим пита­н­ням Б.: акустич. засобам від­лякува­н­ня птахів, механізмам ехолокації, звуковому спілкуван­ню тварин, морській Б. У на­ступні роки зоологи проводили каталогізацію звуків тварин, ви­вчали осн. характеристики їхнього голосу і слуху (зокрема голосу як ізоляц. механізму еволюції). В Україні роботи з Б. проводять в Ін­ституті зоології НАНУ і в Карадаз. філіалі Ін­ституту біо­логії пд. морів НАНУ. Практичні здобутки Б. дуже значні. Вони стосуються акустич. засобів керува­н­ня поведінкою тварин (приваблюва­н­ня або від­лякува­н­ня), що знаходить за­стосува­н­ня в мисливстві й с. госп-ві, садівництві й вино­градарстві, рибному промислі, медицині й авіації. Велике значе­н­ня має ви­вче­н­ня біо­акустич. полів і карт звуча­н­ня моря як орієнтира під час пошуку риби і мор. тварин. Остан­нім часом великий практ. інтерес мають дослідж. ехолокації й механізмів опрацюва­н­ня акустич. інформації в слуховій системі дельфінів і кажанів, результати яких використовуються для роз­робки тех. засобів ехолокації й орієнтації.

Завантажити статтю