Колки

КО́ЛКИ – селище міського типу Маневи­цького району Волинської облас­ті. Знаходиться на правому березі р. Стир (притока Прип’яті, бас. Дніпра), за 50 км від обл. центру та за 25 км від залізнич. ст. Маневичі. Пл. 4,32 км². Насел. 3989 осіб (2001, складає 101,1 % до 1989), переважно українці. За твердженням дослідників, засн. у 2-й пол. 12 ст. волин. князем Романом Мстиславичем. Саме тому містечко мало назву Романів. На п-ові, що омивався водами Стиру, побл. сучас. с-ща після 1170 князь заклав мурований замок з оборон. вежами. Від решти тер. м-ка замок відділяв високий земляний вал. Був на той час майже неприступний і міг витримувати довгочасну облогу. На випадок захоплення замку ворогом його підземні ходи давали можливість захисникам урятуватися. Археол. знахідки свідчать про розвиток тут ремесел і торгівлі. Серед ремісників переважали будівельники, гончарі, зброярі. У 1-й пол. 16 ст. Романів зруйнували татари. Згодом частина насел., яка врятувалася, відбудувала містечко на новому місці, західніше від старого. За нар. переказами, від колиш. забудов Романіва залишилися лише кілки, саме тому мешканці назвали нове по­селення Колк. 1545 надано Маґ­дебур. право. М-ко належало ро­дині Любартів, потім князю Ос­трозькому. Колківчани брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького.

Після 3-го поділу Польщі 1795 – у складі Рос. імперії. 1778 тут було 155 дворів, мешкало 939 осіб, 1803 – відповідно 261 і 1787, на поч. 20 ст. – 660 і 4316. Від 1866 – волос. центр. У остан. чв. 19 ст. діяли церква, костел, 3 молитов. будинки, працювали пивоварня, винокурня, нараховувалося 45 ремісників, відбувалося 4 ярмарки на рік. Під час 1-ї світової вій­ни деякий час містечко пере­бувало в прифронт. зоні. 1919–39 – у ме­жах кордонів Польщі, від 1939 – УРСР. Від 1940 – смт, до серед. 1960-х рр. – райцентр. У К. здав­на мешкала значна євр. грома­да (1937 – 860 осіб). Від 8 липня 1941 до 3 лютого 1944 – під нім.-фашист. окупацією. На­цис­ти ство­­рили ґетто, в якому по­містили бл. 4 тис. євреїв. Переважну частину з них вони роз­стріляли. Діяло підпілля ОУН–УПА. У квітні 1943 на звіль­неній за­­гонами УПА тер. (бл. 2,5 тис. км²) виникла т. зв. Колків. республіка. 4 листопада 1943 нім. ре­гулярні війська придуши­ли повстання. Разом з підрозділами рад. регуляр. військ бра­ли участь у боях партизан. з’єд­нання О. Са­бурова та О. Федоро­ва. Смт зга­дується у Крес. книзі справедли­вих. Частину кол­ків­чан за участь у нац.-визв. бо­ротьбі репресовано разом із сім’я­ми. 1959 мешкало бл. 3,1 тис., 1970 – 3,4 тис., 1979 – 4 тис., 1989 – 3,9 тис., 1999 – 3,7 тис. осіб. Нині працю­ють ліс. госп-во, хар­чокомбінат (м’ясні, макаронні та хлібобулоч­ні вироби, тістечка, мінерал. води та ін. безалкогол. напої), спожив­че товариство з виробництва рибної продукції. У К. – заг.-осв. школа-лі­цей, дитсадок, вище профес. училище; Будинок культури, б-ки для дорослих і дітей, муз. школа; рай. лікарня, обл. протитуберкульоз. санаторій для дорослих; відділ. 2-х банків. Функ­­ціонує нар. самодіял. театр. Реліг. громади: УПЦ МП, УПЦ КП, євангелістів християн-баптистів, хрис­тиян. віри євангельської. Пам’ят­ка архітектури –Хре­­стовоздвижен. церква (1825). Встановлено па­м’ятники князю Роману Мсти­славичу та рад. воїнам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни, па­м’ят­ні знаки учасникам першотравн. демонстра­ції 1935, на честь 55-ї річниці утворення Кол­ків. респ., першо­му трактору р-ну, польс. легіонерам, євреям, яких розстріляли під час нім.-фа­шист. окупації. Серед видат. уроджен­ців – живописець, нар. художник Украї­ни Д. Довбошинський, жи­во­пи­сець Е. Бєльський. У К. меш­кав гетьман Правобереж. Украї­ни П. Тетеря.

Г. О. Лотвін

Фотоілюстрації

завантажити статтю