Бєлоусов Микола Федорович

БЄЛОУ́СОВ Микола Федорович (10(22). 01. 1863, с. Купʼєваха, нині Богодухів. р-ну Харків. обл. — 1942, Харків) — фізіолог, гістолог. Доктор зоології (1905), професор (1905), засл. проф. Харків. університету (1919). Закін. Харків. університет (1889). У1892–93 — стипендіат цього Університету для під­готува­н­ня до професор, зва­н­ня, спеціалізувався з фізіології під керівництвом В. та О. Данилевських, одночасно викладав у гімназіях Харкова. Від 1894 — приват-доцент, в. о. екс­траординар. проф. ординар, професор (1909), одночасно зав. лаб. фізіології (від 1897). Після реорганізації Університету — завідувач кафедри фізіології Академії теор. знань (1920–21), завідувач кафедри фізіології (1921–29) і сектору порівнял. фізіології н.-д. каф. зоології (1921–30) Харків. ІНО; завідувач кафедри фізіології і біо­хімії Харків. зоотех. ін­ституту (1930–33). Ви­вчав процес травле­н­ня ряду пред­ставників Муriapoda та Decopoda, мозок тварин, фізіологію руху, мʼязової та судин. систем, ферменти травле­н­ня вищих та нижчих тварин, фізіологію актиній. Один із перших в Україні (1923) порушив про­блему дослідж. процесів старі­н­ня організмів. Його учень О. Нагорний - засн. укр. наук. школи вікової фізіології і біо­хімії (1929).

Завантажити статтю