АВДІЄ́НКО Михайло Оверкович (1886, с. Воскресенка Олександрів. пов. Катериносл. губ., нині с.Чапаєвка Пологів. р-ну Запоріз. обл. — 08. 09. 1937, Карелія, РФ) — політичний діяч, журналіст. Закін. нар. школу. Під час 1-ї світової війни служив солдатом у Петро­граді, де вступив до УСДРП. Працював у г. «Наше життя». Актив. учасник Лютн. революції 1917, депутат Петрогр. ради робітн. і солдат. депутатів. Того ж року пере­їхав до Києва. Працював гласним міської думи; згодом став чл. Всеукр. ради військ. депутатів, ЦР і ЦК УСДРП. У листопаді–грудні 1918 входив до складу Військ. рев. комітету, що керував антигеть­ман. пов­ста­н­ням у Києві. Зблизився з В. Вин­ниченком, уві­йшов до складу редколегії «Робітничої газети». У січні 1919 став одним із кер. групи «незалежників», що від­кололася від УСДРП і прийняла «рад. платформу», навесні того ж року брав активну участь у створен­ні й кер-ві Всеукр. рев. комітетом для боротьби проти більшов. уряду Х. Раковського. Разом з А. Річицьким налагодив ви­да­н­ня г. «Червоний прапор» і фактично став її редактором. Писав невеликі стат­ті на актуал. теми. Від січ. 1920 — чл. ЦК ново­створ. Укр. комуніст. партії (УКП), від неї входив до колегії Наркомату внутр. справ УСРР. 12. 11. 1924 засудж. Особливою нарадою Колегії ОГПУ до 3 р. засла­н­ня, але 06. 02. 1925 вирок скасовано, а справу припинено. Після саморозпуску УКП в березні 1925 вступив до КП(б)У, очолював Центр. статист. упр., був чл. ВУЦВК. Автор спогадів «Лютнева революція в Петро­граді і УСДРП». 26. 02. 1934 засудж. «трійкою» при ГПУ УСРР до 10 р. увʼязне­н­ня. Роз­стріл. за вироком «трійки» Карел. АРСР. 15 квітні 1966 реабілітований.