Авіаційний університет Національний (НАУ)

АВІАЦІ́ЙНИЙ УНІВЕРСИТЕ́Т Національний (НАУ)  — вищий навчальний заклад, що здійснює підготовку фахівців авіаційної галузі. Створ. 1933 на базi кількох факультетів Київ. полiтех. інституту, де у 1898 на механ. факультеті розпочалася підготовка авіац. фахівців. Спочатку інститут, що називався Київ. авіац., мав один факультет — механiчний, на якому готували спецiалiстiв з експлуатацiї лiтакiв i двигунiв. На той час діяли кафедри літаків, авіадвигунів, наземних споруд та експлуатації авіаційної техніки. У 1947–65 інститут називався Київ. інститутом цивіл. повітр. флоту, 1965–94 — Київ. інститутом iн-женерiв цивіл. авiацiї, 1994– 2000 — Мiжнар. університетом цивiл. авiацiї. Від 2000 — сучасна назва. Нинi в НАУ функцiонують чотири інститути — інформ.-діагност. систем; заочного та дистанц. навчання; менеджменту та інформ. технологій; післядиплом. навчання; факультети — аеропортів; електроніки і телекомунікації; економіки та управління; довузівської підготовки; лінгвістики і права; інформатики; механічний; систем управління; військової підготовки. До складу університету входять Київ. топографічний технікум, Київ. пром.-екон., Криворіз. і Слов’ян. авіац. коледжі, авіакосм. ліцеї в Києві та Лубнах. НАУ розмiщ. у 12 корпусах заг. пл. 140 тис. м². У навч. процесі використовуються 19 літаків та вертольотів, 42 авіац. двигуни, 3 комплексні авіац. тренажери, 237 бортових систем та моделювальних стендів. Застосування бл. тисячі сучас. комп’ютерів і створення інформ. мережі дозволяє широко впроваджувати сучасні інформ. технології навчання. Нинi в університетi навч. понад 12 тис. студентiв. Навч. процес забезпечують 54 каф., на яких працює 6 чл. НАНУ, 125 д-рів н. та проф. і понад 450 канд. н. і доцентів. Серед викладачів — 17 засл. діячів н. і т. України, 13 лауреатів Держ. премій. В університетi навчаються сотнi iнозем. студентiв із 36 країн свiту. Науковці університету досліджують процеси експлуатації, відновлення авіац. техніки, питання управління повітр. рухом, неруйнівні методи контролю, системотехніку, хімотологію, авіац. електроніку; працюють над вдосконаленням вироб. процесів на підприємствах цивіл. авіації, комплексної автоматизації управління повітр. рухом, організації тех. обслуговування і ремонту літаків, розробленням технологій відновлення авіац. обладнання тощо. Вагомим є внесок університету в розроблення тренажерної техніки, зокрема для підготовки косм. польотів на Місяць та планети Сонячної системи. Університет видає зб. наук. праць. Від 1964 виходить багатотиражна г. «Авіатор». Університет. містечко складають навчал. корпуси, 11 гуртожитків, спорт. комплекс, їдальня, поліклініка, санаторій-профілакторій, Центр культури і мистецтв, бібліотека з книжк. фондом у 2,5 млн примірників, видавництво. Університет має авіаклуб та яхтклуб, бази відпочинку на Дніпрі і Чорному м. Діють аспiрантура та докторантура. Серед випускників НАУ — конструктор ракетно-косм. систем В. Челомей, дир. заводів цивіл. авіації А. Кудрін, Г. Слєсаревський, кер. навч. закладів А. Комаров, Ж. Черненко, Д. Миронюк та ін., лауреати Держ. премій В. Крилов, Г. Майкопар, Я. Пархомовський, М. Вегера. Його очолювали видатні фахівці авіаційной галузі, зокрема М. Голего (1954–75), О. Аксьонов (1975–88), П. Назаренко (1988–98), В. Бабак (від 1998).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю