Агітпорцеляна
АГІТПОРЦЕЛЯ́НА — різновид декоративно-ужиткового мистецтва агітаційно-масового характеру. Інша назва — агітфарфор. А. як засіб пропаганди виник у Франції після Великої франц. революції 1789–94 (порцелян. завод у Невері). У Росії в перші роки більшов. влади А. випускав порцелян. завод у Петрограді. Перші зразки А. в Україні виготовлено 1924 (П. Губичев, Будян. фаянс. завод «Серп і молот»). Найбільше поширився у 20 — поч. 30-х рр. 20 ст. Його створювали завод. майстри (М. Романюк та ін.), професійні художники та скульптори (І. Українець, М. Котенко, П. Мусієнко, І. Падалка, Ж. Діндо, Ю. Гаврилюк). Композиції агітац. характеру на вазах, тарелях, чай. сервізах, присвячені революції, рад. сучасності, містили орнаментні мотиви з п’ятикут. зірками, серпом і молотом, колосками, знаряддями праці, а також написи. Серед сюжетів — портрети К. Маркса, В. Леніна. Образотворчі засоби відзначались експресивністю заг. композиц. структури, актив. світлотіньовим і кольор. зіставленням; гасла, шрифт. написи й дати гармоніювали із зображувальною частиною. Для декорування А. застосовували техніку надглазур. розпису з використанням аерографа, декалькоманії, друку, гумового штампа, фотокераміки. Традиції А. продовжили художники довоєнних (В. Панащатенко, П. Іванченко, О. Сорокін) і повоєн. років (О. Ярош, Д. Гоч, І. Віцько, М. Трегубов та В. Трегубова, В. Єрмоленко, В. та Л. Шевченки, В. Щербина). Укр. А. виготовляли на Баранів., Городниц., Довбис. (Мархлев.), Полон., Коростен. порцелян. заводах. Зразки укр. А. зберігаються у ДМУНДМ та НМІ України, музеях Миргород. керам. технікуму, Баранів. порцелян. і Будян. фаянс. заводів, у Кам’янець-Поділ. істор. музеї-заповіднику.
Рекомендована література
- Чарновський О. Агітаційний фарфор // ОМ. 1970. № 6.
Завантажити статтю
