Аграризм
АГРАРИ́ЗМ — спільна політична доктрина ряду селянських партій та рухів Центральної та Південно-Східної Європи 1900–30-х рр. Вчення «А.» наголошує на тому, що селянство зосереджує в собi гол. позитивнi цiнностi й якостi суспільства, є фундаментом стабiльностi держави й зберiгачем нац. iдентичностi, а ці чесноти мають визначати його полiт. владу. Виник як реакція на модернізац. зміни в аграр. країнах Європи. Поширенню його ідей сприяли нім. та франц. вчені А. Шефле (автор терміну), Г. Руланд, Ж. Мелін. Ідеологію А. прийняли Польське стронництво людове, Чеська аграрна партія, Болгарська землеробська народна спілка та ін. Вiдомими iдеологами А. були А. Швегла, М. Годжа, О. Франкенберґер (Чехо-Словаччина), А. Стамболiйський (Болгарiя), Я. Домбський (Польща). В Україні аграристські за змістом ідеї з’являються у працях В. Липинського, який був автором доктрин Української демократичної хліборобської партії (1917) та Гетьманського руху в еміграції.
Рекомендована література
- Липинський В. Листи до братiв-хлiборобiв. Вiдень, 1926;
- J. Česar, B. Černy. O ideologii československého agrarizmu // Československy časopis historicky. 1959. № 2;
- Materialy žrоdlowe do historii polskego ruchu ludowego. Warszawa, 1966;
- Матвеев Г. «Третий путь?» Идеология аграризма в Чехословакии и Польше в межвоенный период. Москва, 1992;
- Липинський В. Студiї. Т. 1. К.; Фiладельфiя, 1994.
Завантажити статтю
