Аграрне право

Визначення і загальна характеристика

АГРА́РНЕ ПРА́ВО — комплексна галузь права, що регулює аграрні відносини, які виникають у процесі виробництва сільськогосподарської продукції, її промислової переробки, зберігання, транспортування та реалізації. А. п. сформувалося внаслідок трансформації колгоспно-земельного права в колгоспне (1938), колгоспного права — в сільськогосподарське (1971–75), а останнього — в аграрне (1992–94).

Сучасне А. п. охоплює дві взаємопов’язані сфери правового регулювання. Перша — це власне сільськогосподарська діяльність: обробіток землі, виробництво продукції рослинництва і тваринництва. Друга сфера А. п. стосується діяльності підсобних підприємств і промислів, а також переробки сільськогосподарської продукції, виробництва продовольства, його зберігання та реалізації. У теорії права комплексність А. п. характеризується:

• відсутністю предметної єдності суспільних відносин, які складають предмет правового регулювання вторинного утворення; 
• наявністю комплексного методу правового регулювання з ознаками інших методів, притаманних основним галузям; 
• подвоєнням структури права, коли норми комплексних галузей входять до складу інших галузей права; 
• наявністю низки аграрних законодавчих актів, у специфічних нормах яких є ознаки норм інших галузей права.

Предметом А. п. є комплекс тісно пов’язаних між собою аграрних відносин, зокрема земельних, майнових, трудових, кооперативних, організаційно-управлінських, у сфері аграрного виробництва. Специфіка методу правового регулювання аграрних відносин проявляється передусім у застосуванні дозволів. Найбільш яскраво це простежується в тому, що виникнення і заснування суб’єктів аграрного виробництва, зокрема селянських (фермерських) господарств, колективних і приватних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських та інших господарських товариств, здійснюється в явочно-реєстраційному порядку. Його специфіка зумовлена багатоманітністю відносин суб’єктів аграрного виробництва, у діяльності яких застосовуються методи інших галузей права, наприклад, рівноправності сторін (цивільне право), владних приписів і підпорядкування (адміністративне, земельне, екологічне та фінансове право), методичних рекомендацій і делегування повноважень (кооперативне право) та ін.

Формування А. п. зумовлене змістом основних правових принципів, закріплених у законодавстві України, в яких відтворюються нормативно-організаційні ідеї, концепції, засади, положення, визначається зміст цієї галузі права, цілісність і єдність сукупності правових норм, об’єднаних предметом і методом правого регулювання в А. п. До основних принципів А. п. можна зарахувати: 

• здійснення господарської діяльності з неодмінним використанням землі як основного засобу сільськогосподарського виробництва; 
• свобода і рівність учасників аграрних правовідносин; 
• право фізичних і юридичних осіб на землю (на праві власності чи користування) для сільськогосподарського виробництва; 
• право селян на добровільний вибір організаційно-правових форм і напрямів аграрного виробництва та господарської діяльності на засадах підприємництва чи кооперації; 
• закріплення за державою регулятивних функцій у сфері аграрного виробництва та забезпечення державної підтримки селянським (фермерським) господарствам, сільськогосподарським кооперативам та іншим виробникам сільськогосподарської продукції; 
• право сільськогосподарських товаровиробників на правову охорону землі, на захист майнових і трудових прав, а також на захист права на господарську діяльність; обов’язок сільськогосподарських товаровиробників забезпечити раціональне використання землі та виробництво сільськогосподарської продукції високої якості; 
• демократизація системи управління АПК; 
• реальність і гарантування суб’єктивних прав учасників аграрних відносин.

Задекларовані в Конституції України та інших законах України, ці принципи пронизують основні правові норми та інститути А. п. Основною метою А. п. є забезпечення високоефективного функціонування виробничого комплексу країни в цілому, до складу якого входить сільське господарство, його постачання матеріально-технічними й агрохімічними засобами, збут і переробка сільськогосподарської продукції, виробництво та реалізація продовольства високої якості, здійснення заходів на забезпечення раціонального використання та охорони земель сільськогосподарського призначення як основного засобу сільськогосподарського виробництва, а також захист вітчизняного сільгосптоваровиробника, його прав та інтересів. Нормативна база А. п. — аграрне законодавство, юридичною основою якого є Конституція України.

Основні джерела А. п.: Земельний кодекс України (1992); Закони України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» (1990); «Про селянське (фермерське) господарство» (1991); «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (1992); «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» (1996) і «Про сільськогосподарську кооперацію» (1997) та ін.

Варто розрізняти А. п. як галузь права, як галузь науки і як навчальну дисципліну. Наука А. п. вивчає категоріальні поняття, принципи, предмет, методи і систему А. п., зміст його правових інститутів, права та обов’язки суб’єктів аграрних відносин, гарантії їх забезпечення і захисту тощо. Навчальний курс «Аграрне право» дає загальні знання про зміст і характер цієї галузі права. Курс А. п. у вищій школі складається з 3-х частин. У першій — висвітлюють загальну теорію А. п., зокрема предмет, методи, принципи, систему і джерела А. п., аграрно-правові відносини, їх державне регулювання, правовий статус виробників товарів сільськогосподарської продукції, сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, підприємств корпоративного типу, особистих підсобних господарств громадян. У другій — розглядаються аграрні внутрішньогосподарські відносини: право власності суб’єктів аграрного виробництва, правовий режим земель сільськогосподарського призначення, правові питання управління і кооперативного самоврядування в сільському господарстві, правового регулювання виробничо-господарської та фінансово-кредитної діяльності, договірних відносин, організації, дисципліни та оплати праці в сільськогосподарських підприємствах, особливості трудових відносин працівників сільськогосподарських підприємств, порядок розгляду їх трудових спорів, реалізації сільськогосподарської продукції і розвитку аграрного ринку, зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів агробізнесу. У третій — викладено особливості розвитку аграрно-правових відносин у зарубіжних країнах.

Завантажити статтю