Конституція України
Визначення і загальна характеристика
КОНСТИТУ́ЦІЯ УКРАЇ́НИ — Основний Закон України, що закріплює головні засади організації держави та суспільства, утверджує конституційні права, свободи та обовʼязки людини і громадянина, конституційний (державний і суспільний) лад. Розглядається як акт установчої влади українського народу, який реалізував невідʼємне право на самовизначення шляхом заснування власної держави, одночасно обмеживши державну владу в інтересах народу, людини і громадянина.
Прийнята ВР України 28 червня 1996 і є першою загальновизнаною К. У. До її прийняття з моменту проголошення державної незалежності на території України діяли Конституція УРСР 1978 (зі змінами) та Конституційний договір 1995. К. У. ухвалена останньою з-поміж конституцій усіх держав колишнього СРСР, що засвідчило тогочасні та майбутні проблеми вітчизняного конституційного процесу. Окрім загальних засад конституційного ладу, конституційних прав, свобод та обовʼязків людини і громадянина, К. У. визначає правовий статус та повноваження ВР, Президента і КМ України, органів місцевого самоврядування, а також судових і правоохоронних органів. На конституційному рівні закріплено територіальний устрій України та правовий статус АР Крим як її невідʼємної складової частини.
З метою забезпечення стабільності в ній передбачено жорстку процедуру внесення змін і доповнень. При цьому зміни та доповнення не повинні скасовувати чи обмежувати права та свободи людини і громадянина або становити загрозу незалежності чи територіальної цілісності України.
Складається з преамбули і 15-ти розділів, що охоплюють 161 статтю та Перехідні положення. Відповідно до К. У., Україна — суверенна, незалежна, унітарна, демократична, соціальна, правова республіка, єдиним джерелом влади у якій є народ, що реалізовує цю владу безпосередньо або через органи державної влади та місцевого самоврядування. Державна влада в Україні поділяється на законодавчу, виконавчу та судову, суспільне життя ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. При цьому держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої К. У. та законами України. Найвищою соціальною цінністю визнано людину, її життя та здоровʼя, честь і гідність, недоторканність й безпеку.
У результаті конституційної реформи 2004 до К. У. внесено суттєві зміни, які кардинально вплинули на систему стримувань і противаг між гілками влади, змістивши акценти у відносинах владарювання, передусім між главою держави та керівником уряду, що негативно вплинуло на політичну стабільність у державі та спровокувало перманентну боротьбу за повноваження між найвищими органами державної влади. 30 вересня 2010 Конституційний Суд України із процесуальних підстав визнав закон про внесення вказаних змін неконституційним, що призвело до відновлення чинності попередньої редакції К. У. 1 лютого 2011 до К. У. внесено зміни щодо термінів проведення чергових виборів народних депутатів і Президента України, депутатів місцевих рад та місцевих голів, а 19 вересня 2013 — щодо повноважень Рахункової палати. 2012 Указом Президента України створено Конституційну асамблею — допоміжний орган для підготовки проекту змін до К. У., результати роботи якої так і не були реалізовані на практиці. Повернення до Конституції 1996 усунули проблему дезорганізації влади і водночас призвели до її надмірної централізації, що, окрім іншого, стало передумовою нових суспільних потрясінь — революційних подій 2013–14. ВР України 22 лютого 2014 прийняла постанову, якою фактично відновлено чинність К. У. в редакції 2004 (зі змінами від 1 лютого 2011 та 19 вересня 2013).
Дискусії навколо легітимності низки змін і доповнень до К. У., низька ефективність частини її правоположень тощо залишають актуальною позицію представників різних верств вітчизняного суспільства щодо необхідності продовження реформування Конституції аж до прийняття нового конституційного акту.
Одне з державних свят в Україні — День Конституції України (28 червня). Згідно зі статтею 161 К. У., «день прийняття Конституції України є державним святом — Днем Конституції України».
Літ.: Стецюк П. Б. Основи теорії конституції та конституціоналізму: Посіб. Ч. 1. Л., 2004; Шаповал В. М. Сучасний конституціоналізм: нариси з історії, теорії і практики. К., 2005; Федоренко В. Л. Система конституційного права України: теоретико-методологічні аспекти. К., 2009; Джерела конституційного права України. К., 2010.
С. В. Різник
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
