Агрокліматологія

Визначення і загальна характеристика

АГРОКЛІМАТОЛО́ГІЯ (від агро… і кліматологія) — роз­діл агрометеорології, що ви­вчає кліматичні умови певної території у їхній взаємодії з обʼєктами і процесами сільськогосподарського виробництва. Досліджує закономірності роз­поділу агроклімат. ресурсів, їхню структуру, колива­н­ня й зміну. Прикладні дослідж. А. охоплюють пита­н­ня агрокліматичного ра­йонува­н­ня (А. р.), оцінки напряму й спеціалізації с.-г. виробництва, систем землеробства та їхніх ланок, агрофітотехнологій, меліорат. заходів, врахува­н­ня змін, що вносяться в мікроклімат поля, пасовища, стійла тощо меліорат. й технол. заходами, та ін. А. виникла на­прикінці 19 — поч. 20 ст. завдяки працям О. Воєйкова, П. Броунова, О. Клосовського та ін. За принципами і методами А. здійснено науково об­ґрунтований поділ територій за ознаками видової подібності й родової від­мін­ності агроклімат. ресурсів та за ступенем забезпеченості потреб обʼєктів с. господарства цими ресурсами, що ді­став назву «Агрокліматичне ра­йонува­н­ня». За сукупністю агроклімат. показників виділено агроклімат. зони, у межах яких за зонал. ознаками ви­значають агроклімат. р-ни. Роз­різняють А. р. загальне (планетарне, регіональне), галузеве, часткове і спеціалізоване (щодо невеликих територій, певних культур, окремих агрофітотехнологій). Загальне А. р. тер. СРСР роз­роблено 1930 під керівництвом Г. Селянинова, а 1937 — у ви­гляді агроклімат. довід­ника та агроклімат. карти світу. Більш детальні карти тер. СРСР склали П. Колосков, С. Сапожникова, Д. Шашко. 1972 науковці під керівництвом проф. І. Гольцберґа створили перший агроклімат. атлас світу з картами агроклімат. зон, а також таблицями, графіками роз­раховува­н­ня агроклімат. показників у певному р-ні чи пункті. В Україні перші спроби А. р. (1930) стосуються опису О. Федоровим клімат. умов р-нів буряківництва. 1958 роз­роблено кілька схем А. р. України, зокрема С. Сапожниковою та В. Поповим. В основу класифікації С. Сапожникової покладено суми т-р за період з т-рою понад +10 °С, значе­н­ня гідротерміч. коефіцієнта за цей самий період та середнє значе­н­ня абсолют. річ. мінімумів т-ри; в основі класифікації В. Попова — показники теплозабезпеченості, ступінь зволоженості й континентальності клімату. За остан. схемою на території України виділяють агрокліматичні зони (А. з.). А. з. — території, виділені за осн. ознаками їх забезпеченості соняч. радіацією, теплом і вологою та порівняно однорід. ґрунт. покривом і рослин­ністю. А. з. — одна з осн. таксономічних одиниць агроклімат. ра­йонува­н­ня. Дані про ресурси радіації, тепла й вологи в А. з. залежно від потреб ра­йонува­н­ня доповнюються ін. агроклімат. показниками (тривалість дня й ночі, без­мороз. період, умови пере­зимівлі, а також тривалість та ймовірність посух та ін. не­сприятл. явищ). Поділ тер. України на А. з. проведено на основі сумар. температури в зоні за період актив. вегетації рослин і гідротерміч. коефіцієнта з викори­ста­н­ням додатк. показника — серед. абсолют. річного мінімуму температури. Від­повід­но виділяють чотири А. з.: вологу, помірно теплу, з підзоною до­стат. зволоже­н­ня ґрунту; недо­статньо вологу, теплу; посушливу, дуже теплу; дуже посушливу, помірно жарку, з мʼякою зимою. А. з. поділяють на агроклімат. р-ни. 1976 Укр. н.-д. гід­ро­метеорол. ін­ститут опрацював схему агроклімат. ра­йонува­н­ня країни, в основі якої такі параметри, як термічні ресурси, по­дані сумами т-р за період актив. вегетації рослин (з серед. добовою т-рою повітря понад +10 °С), та режим атмо­сфер. зволожува­н­ня, що пред­ставлений спец. гідротерміч. коефіцієнтом Селянинова:

де Σ р і t від­повід­но суми атмо­сфер. опадів і т-р за період з пере­січ. добовою т-рою вище +10 °С. Ця схема деталізована галузевим, частковим і спеціалізованим А. р. Її особливістю є збіг агроклімат. зон з роз­поділом ґрунтів, природ. рослин­ності, типів ландшафтів України, що створює різноманітне і досить повне уявле­н­ня про природно-клімат. ра­йонува­н­ня. 1998–2000 за колива­н­нями і змінами клімату уточнено роз­ташува­н­ня меж агроклімат. зон за даними 1961–90: на крайньому Сх. України посилилась посушливість, а в пд.-зх. частині — зволоженість. Галузеве А. р. сприяє задоволен­ню потреб в агроклімат. інформації окремих галузей с.-г. виробництва (рільництва, садівництва, овочівництва, кормовиробництва, зрошув. землеробства тощо). Часткове А. р. перед­бачає науково об­ґрунтов. роз­міще­н­ня певних с.-г. культур та їхніх сортів, зокрема вино­граду (Ф. Давітая, 1938, Д. Фурса, 1986), кукурудзи (С. Сапожникова, 1957), льону, картоплі, цукр. буряків, рису тощо; заходів для під­вище­н­ня врожайності озимих культур з по­гляду умов їхньої пере­зимівлі, підживле­н­ня (В. Лічикакі, 1974, В. Дмитренко, 1992), оптим. термінів сівби (І. Грушка, В. Дмитренко, А. Вількенс, 1959, 1986, 1990), чорних парів (О. Кекух, 1959), структури попередників під озимину, продуктивності, агроклімат. умов вегетації і недобору врожаю с.-г. культур (М. Гойса, В. Дмитренко, 1989, 1991) та ін. Одним із видів частк. А. р. є скла­да­н­ня агроклімат. довід­ників окремих обл. України (1955, 1967, 1993–95), а також деяких адм. р-нів (1985–88), агроклімат. характеристик окремих госп-в, що дає змогу узгоджувати систему землеробства й усі її ланки з місц. агроклімат. умовами та мікрокліматом. А. р. має важливе значе­н­ня для ви­значе­н­ня спеціалізації с.-г. виробництва в цілому і його галузей, об­ґрунтува­н­ня зонал. системи обробітку ґрунту, проведе­н­ня меліор. заходів, впровадже­н­ня інтенсив. технологій, за­стосува­н­ня сучас. методів господарюва­н­ня, страхува­н­ня від збитків та ін. Вирішен­ню цих питань сприяє отримана 1992, 1995 агроклімат. класифікація систем землеробства і її ланок — сіво­змін, обробітку ґрунту, удобре­н­ня тощо.

Літ.: Мировой агроклиматический справочник. Ленин­град; Москва, 1937; Агрокліматичний довід­ник агронома. К., 1964; Агроклиматический атлас Украинской ССР. К., 1964; Агроклиматический атлас мира. Москва; Ленин­град, 1972; Цупенко М. Ф. Клімат України і врожай. К., 1975; Шульгин А. М. Агрометеорология и агроклиматология. Ленин­град, 1978; Проценко Г. Д., Щербань М. І. Клімат і сільське господарство України. К., 1980; Агроклиматические условия и продуктивность сельскохозяйствен­ных структур. Ленин­град, 1983; Природа Украинской ССР: Климат. К., 1984; Во­просы агроклиматологии. Ленин­град, 1989; Щербань М. І. Клімат і врожаї на Україні. К., 1991; Гойса Н. П., Дмитренко В. П. Рекомендации и показатели по оценке агроклиматических условий и неблаго­приятных явлений в областях УССР. Москва, 1991; Науково-прикладний довід­ник з агрокліматичних ресурсів України. К., 1993–95.

В. П. Дмитренко

Завантажити статтю