Аддикція

АДДИ́КЦІЯ (лат. addictus, англ. addiction — схильність, згубна звичка) — один із найпоширеніших видів наркологічних роз­ладів. Стан фіз. і психол. залежності, що роз­вивається внаслідок звика­н­ня до тих чи iн. зовн. агентiв (А. до хiм. речовин, їжi, азарт. iгор та роз­ваг тощо). Описано також сексуальну А. і А. до Інтернету. Сучас. ро­зумі­н­ня А. як залежності виникло порівняно недавно: до кін. 19 ст. А. асоціювалась з добровіл. діями і спри­ймалася здебільшого як позитив. явище, а саме слово взагалі не повʼязувалося з наркотиками. А. — це залежність особи від певного роду занять, що виявляється у прагнен­ні її до по­вторе­н­ня чи продовже­н­ня їх, не­зважаючи на очевидні ознаки шкідливості цього для неї чи оточе­н­ня. Сут­тєву роль у виникнен­ні А. ві­ді­грають психол. причини, особливості оточе­н­ня і характер стосунків з ним. Стан, викликаний А., досить часто потребує лікува­н­ня чи психол. корекції.

Лікува­н­ня А. здійснюється в межах комплексних лікув.-реабілітац. про­грам біо­психосоціальної спрямованості. А. під­вищує ризик антису­спільних дій, оскільки у ад­диктив. стані в людини послаблюється контроль за власною поведінкою. Нове, вужче значе­н­ня А. впровадили у Великій Британії прихильники руху «Тверезість» і деякі авторитетні медики та фармацевти. Три аспекти, що ви­значили його теперішнє вузьке вжива­н­ня, по­єд­нали поня­т­тя «А.» з наркотиками, алкоголем та хворобами, ідентифікувавши його з дедалі більшою залежністю від ліків та з симптомами виходу з ужива­н­ня наркотиків чи алкоголю. Сучасна наука ви­значає А. як непереборний потяг до одного з низки зовн. агентів та послаблений контроль за викори­ста­н­ням (вжива­н­ням) цього агента, не­зважаючи на ві­домі небезпечні наслідки. А. характеризується стурбованістю з приводу до­ступності (можливості при­дба­н­ня) зовн. агента, непереборним бажа­н­ням його за­стосовувати, схильністю до рецидивів, втратою контролю і заперече­н­ням існува­н­ня самої про­блеми.

Завантажити статтю