Аерономія
АЕРОНО́МІЯ (від аеро… і ...номія) — наука про верхню атмосферу планет. А. розвивається на стику метеорології, фізики та хімії плазми, гідродинаміки, термодинаміки й радіофізики. Предметом А. є взаємодія косміч. проміння (насамперед соняч.) з атмосферами планет. Швидкий розвиток А. пов’язаний з можливістю безпосередньо вивчати фіз. процеси у навколозем. і міжпланет. просторі, яку забезпечила сучасна космічна техніка. А. вивчає розподіл температури, густину і склад нейтрал. частинок атмосфери та профіль електрон. концентрації за висотою в іоносфері Землі; природу поляр. сяйв; досліджує рух зарядж. частинок у магніт. полі Землі і фіз. процеси, що зумовлюють утворення радіац. поясів Землі; геомагнітні збурення; світність атмосфери тощо. В Україні дослідж. у галузі А. проводять науковці Гол. астроном. обсерваторії, Радіоастроном. інституту, Інституту іоносфери НАНУ, Київ. та Харків. університетів, Антаркт. наук. центру, Укр. гідрометеорол. НДІ Держкомгідромету та НАНУ (Київ).
Рекомендована література
- Николя М. Аэрономия / Пер. с англ. Москва, 1964;
- Антонов А. В., Мень А. В. Исследования поглощения радиоволн в ионосфере радиоастрономическим поляризационным методом. Х., 1974;
- Уиттен Р., Попов И. Основы аэрономии / Пер. с англ. Ленинград, 1977;
- Маров М. Я. Введение в планетную аэрономию. Б. м., 1987;
- Данилов А. Д. Популярная аэрономия. Ленинград, 1989;
- Блиох П. В., Николенко А. П., Филиппов Ю. Ф. Глобальные электромагнитные резонансы в полости Земля-ионосфера. К., 1997;
- Маров М. Я. Методы механики в задачах аэрономии. Москва, 1997.
Завантажити статтю
