А́ЗБЕЛЬ Марк Якович (12. 05. 1932, Полтава — 31. 03. 2020, м. Тель-Авів, Ізраїль) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1959), професор (1990). Премії ім. М. Ломоносова АН СРСР (1966, 1968), ім. Л. Ландау АН СРСР (1989), між­нар. літ. премія ім. Кристофера (1982). Закін. Харків. університет (1953). У 1953–55 — учитель математики школи робіт. молоді в Харкові; 1954–55 — викладач теор. фізики Харків. пед. ін­ституту; від 1955 — молодший науковий спів­робітник, 1956–64 — старший науковий спів­робітник теор. від­ділу Укр. фіз.-тех. ін­ституту; одночасно 1957–64 — викладач Харків. університету; 1964–72 — проф. Моск. університету й за сумісництвом (1965–72) — зав. сектору Ін­ституту теор. фізики АН СРСР (Москва); від 1973 — проф., а від 1985 — завідувач кафедри теорії твердого тіла і термодинаміки Тель-Авів. університету. (Ізраїль). Перед­бачив ріст високочастот. магнітоопору (1953), у спів­авт. з І. Ліфшицем та М. Кагановим створив канонічну теорію гальваномагніт. явищ (1953–55), разом із Е. Канером перед­бачив явище, що уві­йшло до під­ручників як «резонанс Азбеля–Канера» (циклотрон­ний резонанс). Перед­бачив статич. скін-ефект, ви­вчав (разом із І. Ліфшицем і В. Герасименком) нелінійний парамагніт. резонанс, перед­бачив перший фрактальний енергет. спектр і динамічні період. структури, збудував теорію плавле­н­ня ДНК. Остан­ні роки ви­вчав квантову турбулентність, перед­бачив квант. ефект Холла у тримірних обʼєктах.