Академія

Визначення і загальна характеристика

АКАДЕ́МІЯ (грец. Ακαδήμεια — назва садів по­близу Афін, присвячених міфічному героєві Академові) — назва наукових установ і товариств загального або спеціального (у певній галузі знань, на­приклад, медицини, сільського господарства, мистецтва тощо) характеру; назва деяких вищих на­вчальних закладів (напр., Нац. академія оборони України). Первісно — філос. школа, яку заснував Платон бл. 387 до н. е. Існувала до 529 н. е. Слово «А.» в назві наук. установ чи навч. закладів перед­бачає найвищий фах. рівень. А. називали гол. ВНЗ (в Україні — Острозька А. та Києво-Могилян. А.) і товариства вчених. Поштовхом для заснува­н­ня А. в епоху Ренесансу стало по­жвавле­н­ня інтересу до філософії Платона: бл. 1440 К. Медічі від­крив т. зв. Платонівську А. у Флоренції (існувала до 1521), яку не­вдовзі очолив ві­домий перекл. і коментатор Платона М. Фічіні. Особл. значе­н­ня для роз­витку італ. мови та збереже­н­ня її чистоти мала засн. у 1582 флорентійська А. della Crusca («А. висівок»), на­звана так тому, що ставила перед собою зав­да­н­ня очищати мову, як борошно від висівок. Саме вона стала зразком для французької А., засн. кардиналом Рішельє (1635). Виникають А. і в ін. країнах Європи, дедалі більше повʼязуючи свою діяльність із природо­знав. науками. Так, 1575 засн. А. матем. наук у Мадриді, 1603 — А. Лінчеї в Італії, 1660 — Лондон. Королів. Товариство, 1666 — Париз. академія природничих наук тощо. В Україні неформал. статус перших нац. А. мали НТШ у Львові та Укр. наук. товариство в Києві. 14 листопада 1918 геть­ман П. Скоропадський затвердив Закон Укр. держави про заснува­н­ня УАН (нині Академія наук України національна). До проголоше­н­ня в серпні 1991 незалежності України у різний час діяли також Укр. держ. АМ у Києві (1917–22, від 1998 — Академія образотворчого мистецтва і архітектури національна), Укр. с.-г. А. (1954–92), А. будівництва і архітектури УРСР (1956– 64). Укр. науковці в діаспорі створили Українську вільну академію наук. У СРСР поня­т­тя «А.» було закріплене (крім А. наук союз. республік) лише за союз. наук. установами (АН СРСР, АМН СРСР, АМ СРСР, АПН СРСР, ВАСГНІЛ). З усіх галуз. А. тільки ВАСГНІЛ мала в своєму складі Пд. від­діл. в Києві, до ін. галуз. А. входили тільки деякі вчені УРСР. Назву А. мали навч. заклади союз. під­порядкува­н­ня в Москві, пере­важно військ. та парт. (А. МВС СРСР, А. сусп. наук при ЦК КПРС тощо). Лише з проголоше­н­ням Україною незалежності почала формуватися роз­галуж. система укр. А. — вищих наук. установ. Нині згідно з Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (від 1 груд. 1998) діє НАНУ як вища держ. самоврядна наук. установа, що організовує і здійснює фундам. та прикладні дослідж. з найважливіших про­блем природн., тех. і гуманітар. наук; галузеві АН — Академія аграрних наук українська; Академія медичних наук України; Академія педагогічних наук України; Академія правових наук України; Академія мистецтв України. Крім держ. АН, в Україні після 1991 по­стала велика кількість громадських АН різного характеру. Деякі з них (напр., Академія наук вищої школи України) за своїм наук. потенціалом не по­ступаються держ. А. Назву «А.» пере­брала також значна кількість ВНЗів: Дні­проп. металург. А., Донбас. А. будівництва і архітектури, Терноп. А. нар. господарства тощо. Проте мас. пере­йменува­н­ня ін­ститутів на А. чи університети часто від­бувалося на догоду амбіціям місц. влад. еліт і далеко не завжди су­проводжувалося реал. під­несе­н­ням рівня навч. процесу. Богословські А. діють при УПЦ КП, УГКЦ, УПЦ МП.

М. В. Стріха

Завантажити статтю