Антонович Данило Сидорович
АНТОНО́ВИЧ Данило Сидорович (справж. — Будько; 10(22). 12. 1889, м. Білопілля, нині Сум. обл. — 08. 02. 1975, Харків) — актор. Народний артист СРСР (1954). Сталінcька премія (1948). Закін. Київ. муз.-драм. інститут (1919). На сцені — від 1919 у Першому театрі Укр. Рад. Респ. ім. Т. Шевченка. 1920–21 — у «Кийдрамте»; 1923–26 — у Першому робітничому (Москва) під керівництвом С. Ейзенштейна; 1922– 23, 1926–35 — у театрі «Березіль» (від 1935 — Харків. укр. драм. театр ім. Т. Шевченка). Найвизначніші творчі досягнення А. повʼязані з виконанням ролей гострого соц. спрямування, познач. яскравим талантом і глибиною вирішення образів. Від 1946 викладав у Харків. інституті мистецтв (від 1957 — проф.). Серед учнів — Л. Тарабаринов, Л. Биков, С. Чибісова, А. Гаврющенко та ін. Живописні портрети А. створили художники Г. Верейський («Робота над роллю» — А. з дружиною, актрисою Н. Герасимовою, 1929; портрети, 50-і рр.); Я. Струхманчук (А. в ролях Залізняка в «Гайдамаках» за Т. Шевченком, Маркіза в «Мірандоліні» К. Ґольдоні; обидва — 1920).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Записки актора // Прапор. 1958. № 3–5; Митець, громадянин // Лесь Курбас. Спогади сучасників. К., 1969.
- Основні ролі
- у театрі — Залізняк («Гайдамаки» за Т. Шевченком), Гнат Голий («Сава Чалий» І. Карпенка-Карого), Гайдай, Голота, Кривоніс («Загибель ескадри», «Правда», «Богдан Хмельницький» О. Корнійчука), Ярослав («Ярослав Мудрий» І. Кочерги), Швиденко («Генерал Ватутін» Л. Дмитерка), Тихін («Гроза» О. Островського), Кошкін («Любов Ярова» К. Треньова), Отелло («Отелло» В. Шекспіра), Креон («Цар Едіп» Софокла); у кіно — Робітник («Страйк», 1924), Матрос («Броненосець “Потьомкін”», 1925, обидва — на кіностудії Держ. кіно, реж. — С. Ейзенштейн), Залізняк («Коліївщина», 1933), Прометей («Прометей», 1936), Стожар («Сім’я Стожарів», 1938).
Людина 
