Араґон Луї

Визначення і загальна характеристика

АРАҐО́Н Луї (Aragon Louis; 03. 10. 1897, Париж — 24. 12. 1982, там само, похов. у Сент-Арну-ан-Івеліні, деп. Івеліні) — французький письмен­ник, громадський і політичний діяч. Член франц. компартії (1927), чл. її ЦК (1954). Між­нар. Ленін. премія «За зміцне­н­ня миру між народами» (1957). Ви­ступав проти фашизму, загарба­н­ня Італією Абіс­синії. Під час окупації Франції гітлерів. Німеч­чиною був серед організаторів Руху Опору. Ви­ступив у літературі як один із засн. сюр­реалізму, автор віршів, роману «Le paysan de Paris» («Паризький селянин», 1926). У циклі романів «Le Monde comme il est» («Реальний світ», 1934–51) — «Les Cloches de Bâle» («Базельські дзвони», 1934), «Les Beaux quartiers» («Багаті квартали», 1936), «Les voyageurs de lʼimpériale» («Пасажири імперіала», 1940), «Aurelien» («Орельєн», 1944) — від­творив ідейну еволюцію інтелігент. кіл, які об­стоювали робітн. клас як найпередовішу силу нації. Під псевд. Жак Дестен і Франсуа Ла Колер опублікував зб. патріот. віршів «Le Crève-coeur» («Ніж у серце», 1941), «Les yeux dʼElsa» («Очі Ельзи», 1942), «Le Musée Grévin» («Паноптикум», 1943), «La Diane française» («Французька зоря», 1945), зб. новел «Servitude et grandeur des Français» («Рабство і велич французів», 1945) тощо. Після війни видав поет. зб. «Le nouveau crève-coeur» («Знову ніж у серце», 1948), остан. з циклу «Реальний світ» роман-епопею «Les communistes» («Комуністи», т. 1–6, 1949–51; остаточна ред. т. 1–4, 1967–68), поеми «Les yeux et la mémoire» («Очі і памʼять», 1954), «Le roman inachevé» («Незакінчений роман», 1956) тощо. Автор істор. роману «La Semaine sainte» («Страсний тиждень», 1958), екс­перим.- лірич. романів «Henri Matisse» («Анрі Матісс», 1971), «Théâtre-roman» («Театр-роман», 1974). Пита­н­ням літ-ри присвятив кн. «Les littératures soviétiques» («Радянські літератури», 1955), зб. ст. «Jʼabats mon jeu» («Я роз­криваю карти», 1959). Брав участь у 2-й Між­нар. конференції рев. письмен­ників у Харкові (1930), побував на буд-ві Дні­прогесу (поема «Le Front rouge» («Червоний фронт», 1930). 1934 подорожував по Рад. Союзі, створив поему «Hourra, lʼOural» («Ура, Урал!», 1934), був учасником 1-го і 2-го Всесоюз. зʼ­їздів рад. письмен­ників. Як і багато ін. пред­ставників лівої європ. інтелігенції, поволі по­збувався ілюзій щодо рад. дійсності і на­прикінці 60-х рр. під­дав критиці політику СРСР. Об­стоював думку про існува­н­ня в СРСР не однієї «радянської літератури», як твердила офіц. пропаганда, а низки нац. літ-р. У нарисі «Intermezzo ukrainien» («Українське інтермецо») дав огляд укр. літ-ри, зокрема творчості Т. Шевченка. Деякі книги рад. письмен­ників, на­приклад Ю. Яновського, ви­йшли в Парижі за ред. і з перед­мовами А. Усі твори А. опубл. у Парижі. Укр. мовою окремі з них пере­клали М. Терещенко, Борис Тен, В. Коптілов, В. Ткаченко, М. Овруцька та ін.

Тв.: укр. перекл. — Червоний фронт. Х., 1932; Поезії. К., 1950; [Вірші] // Вітчизна. 1950. № 6; [Вірші] // Всесвіт. 1958. № 4; Українське інтермецо // Вітчизна. 1958. № 1; З незакінченого роману // Всесвіт. 1967. № 4; [Вірші] // Із зарубіж. поезії. К., 1972; [Вірші] // Всесвіт. 1978. № 12; 1980. № 5; 1983. № 7; Зброєю слова. К., 1987.

Літ.: Вербицький П. П. Прапороносці миру: Нариси про творчість Луї Араґона. К., 1955; Паевская Л. В. Луи Арагон: Библиогр. указатель. Москва, 1956; Пащенко В. І. Луї Араґон і література Руху Опору у Франції. Л., 1960; Балашова Т. В. Творчество Арагона. К про­блемам реализма 20 в. Москва, 1964; Затонський Д. В. Осягне­н­ня майбутнього // У пошуках сенсу буття. К., 1967.

В. І. Пащенко

Завантажити статтю