Комінформ

КОМІНФО́РМ – інформаційне бюро комуністичних і робітничих партій країн Європи. Номінально К. повинен був координувати діяльність європ. комуністів, реально через нього ВКП(б)–КПРС здійснюва­ла вплив на зарубіжні компартії та запроваджувала рад. модель соціалізму. Потреба у такій організації виникла після 1943, коли Й. Ста­лін розпустив Інтернаціонал Ко­­муністичний з метою засвідчити перед зх. союзниками зміну пріоритетів у політиці Москви та відмову від створення Все­світ. Рад. Союзу. Проте міжнар. ситуація знову змінилася, тому у вересні 1947 з ініціативи рад. керівництва у польс. місті Шклярська Поремба відбулася нарада комуніст. партій Болгарії, Італії, Польщі, Румунії, СРСР, Угорщини, Чехословаччини, Югославії, Франції. На момент проведення наради ці партії, крім двох, були правлячими у своїх країнах, а за кілька місяців до неї комуністи Франції та Італії входили до урядів своїх держав і сподівалися повернутися туди після наступ. виборів. З осн. до­­повіддю виступив секр. ЦК ВКП(б) А. Жданов. У ній сформульовано тези про розкол світу на два табори – імперіаліст. (США та їхні союзники) і демократ. (СРСР і його союзники), про загострен­­ня класової боротьби на міжнар. арені та спроби імперіаліст. агентури підірвати зсереди­ни комуніст. рух. А. Жданов за­­зна­чав, що експансіоніст. зовн. по­літика США складається з 3 осн. елементів: військ.-стратег. за­­ходи, екон. експансія, ідеол. боротьба. Оцінюючи заг. ситуацію у світі та Європі, він реанімував більшов. ідеологеми кін. 1920-х рр.: про підготовку Захо­­дом агресив. вій­ни проти СРСР, новіт. «хрестового походу» проти нього; близьку екон. кризу і наступ. крах імперіаліст. держав; відсутність демократії на Заході; єдиний фронт консерваторів, неофашистів та соціал-демократів; зрадниц. діяльність бурж. інтелігентів; т. зв. жовті профспілки, що служать реакції (оскільки їх не очолюють комуністи) тощо. Компартіям пропонувалося перейти до більш жорсткої конфронтац. по­­літики, вважати своїми гол. ворогами не лише бурж., а й соціаліст. і с.-д. партії. У виступі секр. ЦК ВКП(б) Г. Маленкова розповідалося про діяльність компартії у СРСР, зокрема боротьбу з різними проявами низь­­копоклонства і плазування перед бурж. культурою Заходу, та містилася відверта настанова про потребу «чисток» у компартіях і керованих ними державах. На нараді вирішено утворити Інформ. бюро комуніст. і робітн. партій країн Європи, яке у рад. пресі скорочено називали Інформбюро компартій, у зх. – К. Об’єдн. видавало 19-ма мовами г. «За прочный мир, за народную демократию!». Штаб-квартира К. перебувала спочатку в Белґраді, однак через кілька місяців після утворення виник гострий конфлікт між рад. і югослав. компартіями, зумовлений намаганнями Й. Сталіна безпосередньо керувати політ. процесами в Югославії. У результаті компартію Югославії виключено із К., штаб-квартиру організації перенесено до Бухареста, а уряд Й. Тіто оголошено «фа­­шист. клікою». Оскільки К. не зумів посприяти усуненню Й. Ті­­то від влади та поверненню італ. і франц. комуністів до урядів, Й. Сталін утратив інтерес до цієї організації. Після його смерті діяльність К., окрім видання газети, фактично призупинено. 17 квітня 1956, після 20 з’їзду КПРС, К. розпущено. Надалі ко­­ординували діяльність компартій країн світу шляхом проведення нерегуляр. нарад, газету перетворено на ж. «Проб­лемы мира и социализма», що виходив у Празі.

С. І. Грабовський

завантажити статтю