Комінформ

Визначення і загальна характеристика

КОМІНФО́РМ  — інформаційне бюро комуністичних і робітничих партій країн Європи. Номінально К. повинен був координувати діяльність європ. комуністів, реально через нього ВКП(б)–КПРС здійснюва­ла вплив на зарубіжні компартії та за­проваджувала рад. модель соціалізму. Потреба у такій організації виникла після 1943, коли Й. Ста­лін роз­пустив Інтернаціонал Ко­­муністичний з метою засвідчити перед зх. союзниками зміну пріоритетів у політиці Москви та від­мову від створе­н­ня Все­світ. Рад. Союзу. Проте між­нар. ситуація знову змінилася, тому у вересні 1947 з ініціативи рад. керівництва у польс. місті Шклярська Поремба від­булася нарада комуніст. партій Болгарії, Італії, Польщі, Румунії, СРСР, Угорщини, Чехословач­чини, Югославії, Франції. На момент проведе­н­ня наради ці партії, крім двох, були правлячими у своїх країнах, а за кілька місяців до неї комуністи Франції та Італії входили до урядів своїх держав і сподівалися повернутися туди після на­ступ. виборів. З осн. до­­повід­дю ви­ступив секр. ЦК ВКП(б) А. Жданов. У ній сформульовано тези про роз­кол світу на два табори — імперіаліст. (США та їхні союзники) і демократ. (СРСР і його союзники), про загострен­­ня класової боротьби на між­нар. арені та спроби імперіаліст. агентури пі­ді­рвати зсереди­ни комуніст. рух. А. Жданов за­­зна­чав, що екс­пансіоніст. зовн. по­літика США складається з 3 осн. елементів: військ.-стратег. за­­ходи, екон. екс­пансія, ідеол. боротьба. Оцінюючи заг. ситуацію у світі та Європі, він реанімував більшов. ідеологеми кін. 1920-х рр.: про під­готовку Захо­­дом агресив. вій­ни проти СРСР, новіт. «хрестового походу» проти нього; близьку екон. кризу і на­ступ. крах імперіаліст. держав; від­сутність демократії на Заході; єдиний фронт консерваторів, неофашистів та соціал-демократів; зрадниц. діяльність бурж. інтелігентів; т. зв. жовті проф­спілки, що служать реакції (оскільки їх не очолюють комуністи) тощо. Компартіям пропонувалося пере­йти до більш жорсткої конфронтац. по­­літики, вважати своїми гол. ворогами не лише бурж., а й соціаліст. і с.-д. партії. У ви­ступі секр. ЦК ВКП(б) Г. Маленкова роз­повід­алося про діяльність компартії у СРСР, зокрема боротьбу з різними проявами низь­­копоклонства і плазува­н­ня перед бурж. культурою Заходу, та містилася від­верта на­станова про потребу «чисток» у компартіях і керованих ними державах. На нараді вирішено утворити Інформ. бюро комуніст. і робітн. партій країн Європи, яке у рад. пресі скорочено називали Інформбюро компартій, у зх. — К. Обʼ­єдн. видавало 19-ма мовами г. «За прочный мир, за народную демократию!». Штаб-квартира К. пере­бувала спочатку в Белґраді, однак через кілька місяців після утворе­н­ня виник гострий конфлікт між рад. і югослав. компартіями, зумовлений намага­н­нями Й. Сталіна без­посередньо керувати політ. процесами в Югославії. У результаті компартію Югославії виключено із К., штаб-квартиру організації пере­несено до Бухареста, а уряд Й. Тіто оголошено «фа­­шист. клікою». Оскільки К. не зумів по­сприяти усунен­ню Й. Ті­­то від влади та повернен­ню італ. і франц. комуністів до урядів, Й. Сталін утратив інтерес до цієї організації. Після його смерті діяльність К., окрім ви­да­н­ня газети, фактично призупинено. 17 квітня 1956, після 20 зʼ­їзду КПРС, К. роз­пущено. Надалі ко­­ординували діяльність компартій країн світу шляхом проведе­н­ня нерегуляр. нарад, газету пере­творено на ж. «Проб­лемы мира и социализма», що виходив у Празі.

С. І. Грабовський

Завантажити статтю