АРТАМО́НОВ Михайло Іларіонович (Артамонов Михаил Ил­ларионович; 23. 11(05. 12). 1898, с. Виголево, нині Твер. обл., РФ — 29, за ін. даними — 31. 07. 1972, Ленін­град, нині С.-Петербург) — російський археолог. Д-р істор. н. (1941), професор (1935). Дійсний член Польс. АМ (1960). Закін. Ленінгр. університет (1924). Від 1925 працював у Держ. академії історії матеріал. культури (згодом Ін­ститут історії матеріал. культури АН СРСР, пізніше Ін­ститут археології АН СРСР): асп., від 1934 — старший науковий спів­робітник, 1937–39 — за­ступник директора, 1939–43 — директор, 1943–50 — зав. сектору; 1948–51 — проректор Ленінгр. університету (1949 — водночас завідувач кафедри археології); 1951–64 — директор Держ. Ермітажу. Почес. чл. Шотланд. товариства антикварів (1942). Ви­вчав мистецтво сх. словʼян епохи Київ. держави, історію та культуру скіфів, хозар і словʼян. Від­новив видавництво Ермітажу (1958). Під його керівництвом створ. нову серію ви­дань «Археологический сборник» Держ. Ермітажу (відп. редактор 1–9 вип.)