Алейксандре Алейксандре-і-Мерло Вісенте

АЛЕЙКСА́НДРЕ, Алейксандре-і-Мерло Вісенте (Aleixandre y Merlo Vicente; 28. 04. 1898, Севілья, Іспанія — 13. 12. 1984, Мадрид) — іспанський поет. Академік Іспан. Королів. Академії. Нобелівська премія в галузі літ-ри (1977). Разом із Ф. Ґарсіа Лоркою, Р. Альберті належав до т. зв. Покоління 1927 року. Перша зб. «Aÿmbito» («Оточення», 1928). За зб. віршів «Destrucción o el Amor» («Руйнація або кохання», 1933) здобув Іспан. нац. літ. премію. У верлібрах А. на ранніх етапах творчості переважають теми природи і традиц. для іспан. лірики мотиви пристрасті й смерті, що під його пером набувають особл. звучання, зумовленого тяжкою хворобою, яка спричинилася до повної інвалідності поета протягом усього життя. Під час громадян. війни А. видає зб. поезій антифашист. спрямування «Romancero de la guerra civil» («Романсеро громадянської війни», 1936). Пише філос. лірику, сповнену переконань у тому, що смертна людина залишається часткою вічного космосу. Такі погляди представлені у зб. «La sombra del paraíso» («Тінь раю», 1944), «Nacimiento último» («Останнє народження», 1953), «Historia del corazón» («Історія серця», 1954) та ін. Зб. «Dialogos del conocimiento» («Діалоги пізнання», 1974) відбиває намагання поета на рівні внутр. досвіду узгодити різноманітність світу з його єдністю, знання з інтуїцією. Книга спогадів «Los encuentros» («Зустрічі», 1958) знайомить читача з авторами-сучасниками поета. А. належить до митців, що справили найбільший вплив на іспан. поезію 30-х рр.

Завантажити статтю