Алейксандре Алейксандре-і-Мерло Вісенте

Визначення і загальна характеристика

АЛЕЙКСА́НДРЕ, Алейксандре-і-Мерло Вісенте (Aleixandre y Merlo Vicente; 28. 04. 1898, Севілья, Іспанія — 13. 12. 1984, Мадрид) — іспанський поет. Академік Іспан. Королів. Академії. Нобелівська премія в галузі літ-ри (1977). Разом із Ф. Ґарсіа Лоркою, Р. Альберті належав до т. зв. Поколі­н­ня 1927 року. Перша зб. «Aÿmbito» («Оточе­н­ня», 1928). За зб. віршів «Destrucción o el Amor» («Руйнація або коха­н­ня», 1933) здобув Іспан. нац. літ. премію. У верлібрах А. на ран­ніх етапах творчості пере­важають теми природи і традиц. для іспан. лірики мотиви пристрасті й смерті, що під його пером набувають особл. звуча­н­ня, зумовленого тяжкою хворобою, яка спричинилася до повної інвалідності поета протягом усього життя. Під час громадян. війни А. видає зб. поезій антифашист. спрямува­н­ня «Romancero de la guerra civil» («Романсеро громадянської війни», 1936). Пише філос. лірику, сповнену пере­конань у тому, що смертна людина залишається часткою вічного космосу. Такі по­гляди пред­ставлені у зб. «La sombra del paraíso» («Тінь раю», 1944), «Nacimiento último» («Остан­нє народже­н­ня», 1953), «Historia del corazón» («Історія серця», 1954) та ін. Зб. «Dialogos del conocimiento» («Діалоги пі­зна­н­ня», 1974) від­биває намага­н­ня поета на рівні внутр. досвіду узгодити різноманітність світу з його єд­ністю, зна­н­ня з інтуїцією. Книга спогадів «Los encuentros» («Зу­стрічі», 1958) зна­йомить читача з авторами-сучасниками поета. А. належить до митців, що справили найбільший вплив на іспан. поезію 30-х рр.

Тв.: укр. перекл. — Вірші // Поклик. К., 1984.

Т. М. Рязанцева

Завантажити статтю