Александрович-Дочевський Андрій Ігорович

АЛЕКСАНДРО́ВИЧ-ДОЧЕ́ВСЬКИЙ Андрій Ігорович (07. 07. 1958, Київ) — художник театру, живописець. Син І. Александровича. Заслужений діяч мистецтв України (1998). Член НСХУ (1989), чл. НСТДУ (1995) та Асоц. сцено­графів України (1993). Перший приз між­нар. фестивалю «Золотий Лев» у Львові (1992) за сцено­графію, премія «Київська пектораль» (1993, 1994, 1996), медаль М. Дембовського (Польща, 1996). Закін. Респ. худож. школу (1976), Київ. худож. ін­ститут (1983, майстерня Д. Лідера, педагоги І. Биченкова, О. Бобровников, Ф. Нірод, С. Подеревʼянський). Працював художником костюмів на Одес. кіностудії худож. фільмів (1983– 86), художником-по­становником у Львів., Київ. ТЮГах (1987–91), а також у театрах Німеч­чини, Польщі та ін. Від 1991 — гол. художник Нац. академ. драм. театру ім. І. Франка. Оформив ви­стави «Вікторина» (радіопʼєса Ф. Метлінґа), «Гамлет» В. Шек­спіра (Терноп. драм. театр, 1991), «Ярмарковий гармидер» Я. та І. Златопольських (Київ. ТЮГ, 1988); «Каїн» Дж. Байрона (1993, Львів, театр «Воскресі­н­ня»), «Вишневий сад» А. Чехова (1996, «Театр Польський», м. Бельсько-Бяла); у Нац. академ. драм. театрі ім. І. Франка — «Хто зрадить Брута?» за М. Гоголем (1992), «Патетична соната» М. Куліша (1993), «Приборка­н­ня норовливої» (1996) та «Король Лір» В. Шек­спіра (1997). Особливість твор. манери художника можна ви­значити як містич. романтизм. Учасник між­нар. ви­ставок; персон. у Тал­лін­ні (1983) та Києві (1989, 1990, дві — 1998). Твори зберігаються в Укр. музеї театр., муз. і кіномистецтва, Київ. музеї Лесі Українки, Між­нар. музеї дит. театрів (Москва). Автор спогадів про Ф. Нірода «Художник, який малює самотність» («Art line», 1998, № 1).

Завантажити статтю