Лідер Данило Данилович

Визначення і загальна характеристика

ЛІ́ДЕР Данило Данилович (25. 04(08. 05). 1917, с. Вікторфельд Донец. округу Обл. Війська Донського, нині с. Вікторівка Ростов. обл., РФ — 29. 12. 2002, Київ) — художник театру і кіно, педагог. Чоловік К. Пітоєвої-Лідер. Народний художник УРСР (1982). Державна премія України імені Тараса Шевченка (1993). Дійсний член АМУ (1997). Золота медаль 2-ї трієнале за декорації до ви­став «Макбет» В. Шек­спіра та «Карʼє­ра Артуро Уї» Б. Брехта (1977, Вільнюс). Член НСХУ (1956). Закін. Ростов. художнє училище (1937), Ін­ститут живопису, скульптури та архітектури у Ленін­граді (нині С.-Пе­­тербург, 1956; викл. Б. Йогансон, М. Бобишов). 1941 як етніч. німець був висланий на Урал, де працював забійником на шахтах, робітником цеху Челябін. драм. театру ім. С. Цвіл­лінга, художником тресту «Єманжелінськвугі­л­ля» (Челябін. обл., РФ). 1946–54 — гол. художник Челябін. драм. театру; від 1955 — у театрах Ленін­града. Від 1962 — у Києві: від 1963 — у театрі оперети; від 1965, 1979–90 — в укр. драм. театрі ім. І. Франка: гол. художник; водночас від 1973 (з пере­рвою) — у худож. ін­ституті (згодом Укр. АМ): 1975–80, від 1990 — викладач і кер. театр. майстерні, від 1994 — професор кафедри живопису і композиції. Заснував власну школу сцено­графії. Учасник всеукр., всесоюз., між­народних художніх ви­ставок (від 1967), Між­нар. ви­­ставки «Праз. квадрієнале» (від 1971). Персон. — посмертна у Києві (2014). Оформив ви­стави: «За тих, хто в морі» Б. Лавреньова, «Маскарад» М. Лермонтова (обидві — 1947), «Єгор Буличов та інші» М. Горького, «Гаряче серце» (обидві — 1950) і «Вовки та вівці» (1951) О. Островського, «Любов Ярова» К. Тре­ньова (1952, Сталін. премія 1952), «Порт-Артур» І. Попова за О. Степановим (1953; усі — Челябін. драм. театр); «Інтервенція» Л. Сла­­віна (1958, театр ім. Ленін. комсомолу, Ленін­град); «Фіалка Мон­мартра» І. Кальмана (1963), «Квіт­ка Міс­сісіпі» Дж. Керна (1964), «Ніч у Венеції» Й. Штраус­са (1965; усі — театр оперети); «Сторінка щоден­ника» (1965), «Калиновий гай» (1968) і «Загибель ескадри» (1981) О. Корнійчука, «Патетич­на соната» М. Куліша (1966), «Ярослав Мудрий» І. Кочерги, «Вірність» М. Зарудного (обидві — 1970), «Житейське море» І. Карпенка-Карого (1971), «Гаряче серце» О. Островського (1972), «Голубі олені» (1973) та «Злива» (1985) О. Коломійця, «Дядя Ваня» А. Чехова (1980), «Візит старої дами» Ф. Дюр­рен­мат­та (1983), «Вибір» Ю. Бон­дарева (1984), «Камін­ний господар» Лесі Українки (1988), «Тевʼє-Тевель» за Шолом-Алей­хемом (1989; усі — укр. драм. театр ім. І. Франка); «У день весі­л­ля» В. Роз­ова (1964), «Див­на місіс Севідж» Дж. Патріка (1969), «Вишневий сад» А. Чехова (1980; усі — рос. драм. театр ім. Лесі Українки); «Княгиня Волконська» Ю. Знатокова (1966; театр опери та балету ім. Т. Шев­ченка; усі — Київ); «Король Лір» В. Шек­спіра (1979, Малий театр у Москві). Оформляв ви­стави для театрів Москви, Ленін­града, Мінська, Кракова. Для творчості Л. характерні прагне­н­ня до філос. узагальнень через пластичне роз­кри­т­тя образів ви­став, само­стійність мисле­н­ня зі збереже­н­ням драматургії пʼєс і замислів режисерів. Автор мист. роз­думів «Людина та її про­стір» («Український театр», 1995, № 1–5; окремою кн. — «Человек и его пространс­тво», К., 2012), книги філос. і театр. есе­їстики «Театр для себе» (К., 2004). Серед учнів — А. Александрович-Дочевський, В. Баринова-Кулеба, І. Білецький, О. Богатирьова, С. Зорук, В. Ка­рашевський, С. Коштелян­чук, М. Левитська, С. Маслобойщиков, І. Несміянов, М. Пшенична-Пере­вальська, А. Романчен­ко, Н. Рудюк. Знято фільм «Лідер» (2000, реж. С. Маслобойщиков).

Літ.: Коваленко Г. Художник театра Даниил Лидер. Москва, 1980; Чечик А. Сім робіт Данила Лідера // УТ. 1982. № 5; Березкин В. Даниил Лидер. К., 1988; Ступка Б. Без Лидера в театре неуютно // Моск. наблюдатель. 1992. № 10; Хоменко Н. Філософія сцено­графії Данила Лідера // Art line. 1997. № 5–6; Петрова О. Зоряне небо митця (Памʼяті академік АМУ Д. Д. Лідера) // Мист. обріїʼ2001–02: Альм. К., 2003; Її ж. Зоряне небо Данила Лідера // Петрова О. Мистецтвозн. рефлексії. К., 2004; Чекан Ю. Філософія простору // Книжник. 2004. № 19; Березкин В. Искус­ство сцено­графии мирового театра. Давид Боровский. Даниил Лидер. Москва, 2008.

О. М. Петрова

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю