АЛЕ́КСЕНКО-СЕ́РБИН Тихон Михайлович (10(22). 08. 1869, м. Ромни, нині Полтав. обл. — 03. 02. 1941, Москва) — технолог, винахідник. Закін. Харків. технол. ін­ститут (1897). Від 1898 працював на Моск. золотоканительній ф-ці (від 1899 — керівник). Заснував фіз.-хім. лаб. та від­діл алмаз. волочильного інструменту. 1899–1900 роз­робив і за­провадив у виробництво нові види продукції з благород. і кольор. металів та їх сплавів, які отримали Ґран-Прі на Всесвіт. ви­ставці у Парижі (1900), сам А. був нагородж. золотою меда­л­лю і дипломом. У 1905–09 з його ініціативи на базі ф-ки організовано мідно­прокат. та кабел. заводи. 1913–14 організував електролампову ф-ку, 1914–15 — виробництво цоколів для електроламп. 1915 роз­робив спосіб отрима­н­ня електро­провід­ник. дроту, ізольованого емальлаком. У 1919–22 створив спеціаліз. Лаб. вугільних волосків та їх виробництво. 1922 організував Держ. дротовитягальну і кардонабірну ф-ку, був її завідувачем. Тоді ж — один з організаторів і голова Бюро з досліджень і пром. за­стосува­н­ня рідкіс. елементів. 1923 зініціював створе­н­ня вольфрамової лаб. на кабел. заводі у Москві. 1927–28 за проектами А. і під його керівництвом уперше організовано пром. виробництво вольфраму, молібдену та виробів з них. У 1930–31 А. створив Лаб. надтвердих сплавів (згодом Лаб. металокераміки), де виконав і за­провадив у виробництво низку важл. робіт у галузі порошкової металургії, роз­робки абразив. матеріалів. Бл. 20 р. викладав у ВНЗах Москви.