Алексєєв Михайло Павлович

АЛЕКСЄ́ЄВ Михайло Павлович (24. 05(05. 06). 1896, Київ — 19. 09. 1981, Ленінград, нині С.-Петербург) — літературо-, мистецтвознавець, фольклорист. Академік АН СРСР (1958). Закін. Київський університет (1918), був професор. стипендіатом Новорос. університету (Одеса, 1920–24), зав. наук.-бібліогр. відділу Одес. публ. б-ки (1924–27). Брав участь у діяльності Одес. відділення Всеукр. асоціації сходознавства. Заснував Пушкін. наук. комісію при Одес. будинку вчених. Проф. Іркут. (1928–32), згодом Ленінгр. університетів, кер. сектору взаємозв’язків рос. і зарубіж. літ-р Інституту рос. літ-ри АН СРСР (Пушкін. дім), голова Пушкін. комісії АН СРСР (1959), голова Міжнар. комітету славістів (1978– 81). Автор праць з порівнял. літературознавства, історії рос. й ін. слов’ян. та зх.-європ. літ-р, у яких розглядав письменство як складову частину заг. духов. культури людства. У 1916–27 виступав у київ. і одес. період. виданнях як муз. критик, книгознавець, історик культури, бібліограф (розвідки про творчу спадщину О. Пушкіна та О. Островського в Україні); публікував архівні документи. Праці А. «Українські козаки, як їх змальовує французький поет 17 віку» (1927), «Лист князя Рєпніна до А. Шлегеля» (1930), «Беранже і французька пісня» (1933) опубл. українською мовою. Автор статей про О. Білецького. З ним та М. Рильським підтримував особисті контакти. Залишив спогади про М. Гудзія.

Рекомендована література

1. Финашина Г. Н. Михаил Павлович Алексеев (Библиография). Москва, 1972;
   Google Scholar Internet
2. Сравнительное изучение литератур: Сб. ст. (К 80-летию академік М. П. Алексеева). Ленинград, 1976.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю