АЛЕКСЄ́ЄВ Олексій Карпович (05(17). 04. 1881, Одеса — 15. 05. 1938, Ленін­град, нині С.-Петербург) — палеонтолог і гідрогеолог. Доктор геолого-мінералогічних наук (1937), професор (1921). Закін. природниче від­діл. фіз.-мат. факультету Новорос. університету (Одеса, 1906). 1907–08 проводив геол. роботи в м. Білгород-Дністровський. 1909–11 — лаборант кабінету геології та палеонтології Новорос. університету, 1910–12 — керівник палеонтол. роз­копок неогенових ссавців (гіпаріонова фауна) у долині Великий Куяльник. Від 1917 — приват-доцент Новорос. університету. Від 1918 — штат. доцент кафедри мінералогії та геології цього університету, водночас — зав. геол. кабінету (нині Палеонтол. музей Одес. університету). 1921–30 — проф. і зав. секції геології н.-д. каф. гео­графії та геології Одес. ІНО. Читав лекції на Вищих жін. курсах та в Одес. політех. ін­ституті. Проводив геол. дослідж. у бас. річок Інгул та Пд. Буг, де виконав геол.-картогр. зйомку для 10-верстної карти Європ. частини СРСР. А. створив та очолив в Одесі школу палеонтологів-хребетників (І. Хоменко, К. Пржемиський, В. Крокос, Ю. Гапонов та ін.). Від 1930 — ст. геолог Ін­ституту геол. карти при Гол. геол.-роз­від. упр. СРСР (колиш. Геол. комітет) у Ленін­граді. На­прикінці життя ви­вчав третин­ні й четвертин­ні від­клади Донец. басейну та Пн. Приара­л­ля.