Алексій

Визначення і загальна характеристика

АЛЕКСІ́Й (Кабалюк Олександр Іванович; 01(13). 09. 1877, с. Ясіня, нині смт Рахів. р-ну Закарп. обл. — 19. 11. 1947, Свято-Успен. жін. монастир, похов. у Свято-Микол. монастирі в с. Іза Хуст. р-ну Закарп. обл.) — церковний діяч. Очолив рух за від­родже­н­ня православ. церкви на Закарпат­ті. Закін. церк.-приход. школу, за­ймався самоосвітою. 1907 здійснив подорож до святих місць Єрусалима та Пантелеймонів. монастиря на г. Афон, де 8 липня 1908 прийняв православʼя, після чого повернувся на батьківщину. 25 березня 1910 прийняв малу схиму і був висвяч. на ієродиякона, а згодом — на ієромонаха. На поч. 1911 вдруге від­відав г. Афон. Із благослові­н­ня Серб. патріарха Лукіана (Бог­дановича) почав від­правляти всі види священ­нодій для православ. карпато-русинів Закарпа­т­тя. Був заарешт. угор. владою, від­правл. до с. Ясіня під домаш. арешт. А. від­крив у м. Хуст православ. молитов. дім, де часто проходили таємні збори. 1912 через пере­слідува­н­ня угор. жандармів ви­їхав до Росії, потім до США, де 1913 отримав парафію серед своїх земляків-русинів. Цього ж року повернувся до Австро-Угорщини. 3 березня 1914 А. засуджено до тюрми і стягне­н­ня штрафу. Після від­бу­т­тя покара­н­ня в різних тюрмах Угорщини його пере­дали військ. владі Сигота, але в липні 1918 через хворобу від­правили до Ужгорода. Дорогою йому вдалося втекти і прибути до Росії. У травні 1919 повернувся на Закарпа­т­тя, яке 10 вересня цього ж року уві­йшло до складу Чехо-Словач­чини, що ви­знала Православну Церкву. 1920 при­їхав до Хуста, де знову від­крив молитов. дім, при якому згодом започаткував інтернат для православ. учнів гімназії та громад. школи. 17 серпня 1921 А. став настоятелем Свято-Микол. монастиря в с. Іза, а на­ступ. дня був во­зведений єпис­копом Досифеєм (Васичем) у сан ігумена. Від липня 1925 — архімандрит і голова Духов. Консисторії Автоном. Карпаторус. Православ. Церкви у Хусті, де збудував Свято-Благовіщен. храм, настоятелем якого був до остан. днів життя. У грудні 1944 у складі делегації Карпаторус. Православ. Церкви А. прибув до Москви з проха­н­ням про клопота­н­ня РПЦ перед Священ. Синодом Серб. Православ. Церкви щодо пере­дачі Мукачівсько-Пряшев. єпархії Моск. Патріархії 9 листопада 1947 А. прийняв велику схиму.

Літ.: Свидетель издалека. Изский архимандрит о. Алексий // Православ. Рус­ский Календарь. Владимирове на Словенску. 1928; Инок Алексий (Дехтерев). Мемуары архимандрита Алексия // Православ. карпаторусс. вест. 1937. № 8–9; Ігумен Гавриїл (Кризина). Житіє схиархімандрита Алексія (Кабалюка) // Християн. родина. 1999, 11 груд.

о. Кризина

Завантажити статтю