АЛЕ́НТЬЄВ Олександр Олександрович (23. 05. 1906, ст. Усть-Бистрянська, нині Ростов. обл., РФ — 28. 04. 1964, Київ) — хімік-технолог. Доктор технічних наук (1953), професор (1953). Державні нагороди СРСР. Закін. Харків. хім.-технол. ін­ститут (1934). У 1934–37 — інж., зав. виробництвом на під­приємствах силікат. промисловості, від 1940 — на парт. роботі: секр. райкому, 1946–49 — завідувач від­ділу науки і ВНЗів ЦК КП(б)У. 1946 (за сумісництвом) — старший науковий спів­робітник Ін­ституту геол. наук АН УРСР. Від 1949 — у Київ. політех. ін­ституті: 1951–64 — завідувач кафедри технології кераміки та скла, від 1954 — декан силікат. ф-ту, 1955–57 — декан обʼ­єд­наного хім.-технол. ф-ту. 1952–54 — директор Київ. технол. ін­ституту силікатів. Наукові дослідже­н­ня у галузі хімії та технології силікатів, роз­відки магнезіальних сировин. джерел для потреб промисловості вогнетривів. Досліджував пром. викори­ста­н­ня соляних багатств лиманів і соляних озер України. Був відп. ред. зб. «Хімічна промисловість» (1959–64).