Компроміс політичний

Визначення і загальна характеристика

КОМ­ПРОМІ́С ПОЛІТИ́ЧНИЙ  — угода між сторонами політичного конфлікту або між політичними конкурентами, яка заснована на взаємних по­ступках і прийнятності умов, перед­бачених нею, що сприяє позитивному роз­вʼязан­ню конфліктної си­­туації. К. п., як правило, є тимчас. угодою. Здійснюючи обмін по­ступками, сторони приховують своє не­вдоволе­н­ня його зміс­том і недовіру до опонента. К. п. не усуває глибин. причин протиріч, а тому фактично залишається «від­кладеним конфліктом», хоча й допомагає зберегти мир­ні стосунки між сторонами. Він ефектив. у випадках, коли обидві сторони мають взаємовиключні інтереси за рівноваги сил; коли вони усві­домлюють необхідність припине­н­ня від­критої боротьби при дефіциті часу; коли ін. способи виріше­н­ня про­тиріч виявилися неефектив.; коли тимчас. ріше­н­ня задовольняє обидві сторони. Досягне­н­ня К. п. перед­бачає кілька етапів: уточне­н­ня інтересів і позицій кожної зі сторін, ви­значе­н­ня допустимої межі по­ступок, по­значе­н­ня зони збігу інтересів, узгодже­н­ня позицій і роз­робле­н­ня домовленостей. Учасникам конфлікту потрібно враховувати особливість конкрет. політ. ситуації і залишати можливість для корегува­н­ня стилю поведінки у майбутньому. К. п. у політ. конфлікті не виключає викори­ста­н­ня в майбутньому різних комбінацій ін. стратегій — спів­­праці, суперництва, уникне­н­ня, при­стосува­н­ня. При цьому вибір стратегії залежить від спів­від­ноше­н­ня сил, а ключову роль ві­ді­грає наявність ресурсів і союзників у кожної зі сторін конфлікту. У політ. сфері всередині країни К. п. забезпечує баланс між різними політ. силами, пред­­ставленими політ. партіями, су­спільно-політ. рухами, групами інтересів, а також між різними угрупова­н­нями за лідерство в державі, пар­тії, русі тощо. Ці угрупова­н­ня за­­­звичай не оформлені в обʼєд­на­н­ня, проте їхні інтереси завжди повʼязані з боротьбою за владу, що і є осн. причиною кон­флікт. ситуацій. К. п. — най­ефек­тивніша стратегія у врегулюван­ні етнополіт. конфліктів. Вирішал. мірою це повʼязано з тим, що повного задоволе­н­ня потреб у таких конфліктах важко досягнути, а суперництво може при­звести до їхньої ескалації. К. п. у між­нар. від­носинах перед­бачає участь у досягнен­ні угоди пред­ставників держав-сторін конфлікту, між­нар. уряд. і не­­уряд. організацій, держав-посередників на основі принципів і норм між­нар. права. Позитив. наслідок укла­да­н­ня К. п. у політ. конкуренції полягає насамперед у тому, що він від­криває шлях до прийня­т­тя позитив. політ. рішень і створе­н­ня системи взаєм. кон­тролю за викона­н­ням узятих зо­­бовʼязань.

Т. О. Сенюшкіна

Завантажити статтю