АЛЬБЕРТО́Н Меїр Йосипович (15. 08. 1900, с. Бершадь, нині місто Вінн. обл. — 20. 11. 1947, Саратов, РФ) — єврейський письмен­ник. Писав мовою ідиш. Навч. у Дні­проп. гірн. ін­ституті (1935–36). Працював інженером. Автор повісті « » («Федір Зубков», 1927), роману «» («Шахти», 1929), пʼєси «» («Роман Цат», 1930), двох зб. оповідань і нарисів «» («Без вигадок», 1941; 1947). В укр. перекл. опубліковано кн. нарисів «Бір­обіджан» (Х., 1930), зб. оповідань «У шахту» (Х., 1930) та «Шахта “Bis”» (Х.; К., 1932), Від­образив життя робітництва Донбасу й Уралу, роз­повів про пере­селе­н­ня євр. родин на Далекий Сх., де було створ. Євр. автономну обл. У 40-х рр. писав про долю учасників 2-ї світової війни.