Ампелографія

АМПЕЛОГРА́ФІЯ (від грец. ἀμπελος — виноград і γράφω — пишу) — основна частина науки про виноград, що вивчає генотипи — сорти, форми і клони — на рівні популяцій і видів, а також досліджує закономірності мінливості ознак і властивостей під впливом умов середовища і діяльності людини. Уже в працях давніх грец. і рим. авторів (Теофраст — 3 ст. до н. е., Катон — 2 ст. до н. е., Вергілій — 1 ст. до н. е., Колумела і Пліній — 1 ст. н. е.) наводяться назви і характеристики деяких сортів винограду. Термін «А.» вперше застосував польс. дослідник Ф. Сакс у 1661, а наук. основи А. заклав у 1806 іспанець С. Клементе у праці «Досвід вивчення сортів винограду, що зростають в Андалузії». Ідею створення ампелогр. колекції (збір сортів і форм винограду) вперше подав 1780 у Франції абат Розьє. Реалізувати її вдалося дещо пізніше в Марселі, де було створ. найбільшу колекцію в світі. На території України першу ампелогр. колекцію створив 1804 академік П. Паллас при Судацькому училищі виноробства (Крим). З нині наявних найстарішою і найбільшою в пострадян. країнах, другою в Європі, а також четвертою за величиною у світі є колекція Інституту винограду і вина «Магарач» УААН, що нараховує 3220 зразків, закладена 1828 в урочищі Магарач під Ялтою і переведена пізніше під Бахчисарай до Передгірського дослід. господарства інституту. Невеликі колекції є також в Одесі, Запоріжжі, Донецьку, Цюрупинську, на Закарпатті та ін. Найбільші світ. колекції: Дослідні станції виноградарства у Марселі (Франція) — 6781, Аграр. університету шт. Флорида (США) — 5952, Аграр. інституту в Банґалорі (Індія) — 3900 зразків та інші. У 1873 створ. «Міжнар. ампелогр. комісію», яка ухвалила єдину систему опису сортів винограду. За підсумками наук. досліджень створених у різних країнах колекцій публікувалися статті, монографії, каталоги, колективні праці під назвою «Ампелографія». До фундаментальних слід віднести «Універсальну ампелографію» П. Віала і В. Вермореля, видану 1901–10 у Франції. У її 7-ми томах, крім заг. частини (1) та бібліографії (7), міститься опис 500 сортів (2–6) і перелік понад 25 тис. назв сортів і синонімів. У подальші десятиліття 20 ст. такі монографії опубл. в Італії, Югославії, Румунії, Болгарії, Угорщині. Важл. підсумком цього етапу розвитку ампелогр. науки стало видання 1904 і 1910 у С.-Петербурзі академік С. Коржинським монографії «Ампелография Крыма», у якій подано не лише опис і фотознімки найпоширеніших сортів винограду Криму, а й сформульовано завдання і перспективи А. Вагомий внесок у розвиток А. зробили А. Негруль, М. Лазаревський, Л. Трошин, Я. Кац, П. Кіскін, П. Грамотенко, О. Панаріна, Ш. Топале, А. Алієв, Н. Церцвадзе, Р. Рамішвілі, П. Балтарев та ін. Осн. завданням А. є виявлення найцінніших сортів винограду. Донедавна А. займалася описом сортів і форм та їх колекціонуванням, а також створенням основ систематики. Підсумком цієї роботи стало видання колект. 11-том. праці «Ампелография СССР» (Москва, 1946–84), у якій описано 3070 сортів винограду: 1445 тех., 1232 столового і 393 універсального. Сучасні укр. ампелографи досліджують питання внутр.-видової класифікації на основі пізнання закономірностей поліморфізму, а також онтогенет. та екол.-геогр. мінливості ознак та властивостей сортів і форм з використанням цитогенет., фізіолого-біохім. і біометр. методів, що дозволило зробити багато уточнень і доповнень до окремих питань А. Нині ампелографи працюють над такими проблемами: походження та еволюція генофонду винограду; таксономічна (філогенет.) і господарча класифікація; обґрунтування районування і зонал. розміщення сортів; спеціалізація виноградарства і виноробства; оцінка сортів як донорів і джерел для селекції; з’ясування закономірностей онтогенет. і темпоральної мінливості сортів залежно від умов середовища і технології обробітку; розробка сортової технології; просування культури винограду до нових р-нів і прогнозування її поширення; формулювання моделей ідеал. сортів; методично правильне створення клонових і сортових маточників. Найголовніше завдання А. — практ. підбір на основі інтродукції, комбінатив. і клонової селекції для кожного господарства адаптив. і найбільш продуктив. високоякіс. сортів винограду. А. поділяється на загальну і часткову. Заг. А. включає систематику, класифікацію і походження сортів винограду, методики ампелогр. опису, ампелогр. досліджень і порівняльної А. Часткова А. вивчає особливості ознак і властивостей окремих сортів, проводить їх ботан. опис, агробіол. і госп.-технол. характеристику, методи визначення. Під керівництвом Міжнар. бюро виноградарства і виноробства (Париж) видавався Міжнар. реєстр сортів винограду. Нині інформація про світ. генофонд як сукупність генотипів винограду нагромаджується в міжнар. банку даних Міжнар. організації винограду і вина при Н.-д. установі з селекції культур. рослин (ФРН), згідно з яким у 1994 в світі нараховувалося 30 311 сортів, з них 14 208 синонімів. Ампелографи описали 45 тис. формозразків, ідентифікували 16 тис. генотипів, переважна більшість яких росте в Євразії. Однак комерційно цінними в країнах пострадян. простору та ЄС є лише бл. 1700 сортів.

Завантажити статтю