Андрагогіка

АНДРАГО́ГІКА (від грец. ἀνρός — доросла людина і ἀγωγή — керівництво, вихова­н­ня) — педагогічна наука, що за­ймається теоретичними і практичними про­блемами освіти і вихова­н­ня дорослих. У спец. літературі використовуються також синонімічні до А. терміни: «педагогіка дорослих», «теорія освіти дорослих», «фахове удосконале­н­ня» та ін. Вжива­н­ня терміну «А.» для назви особл. роз­ділу педагогіки нім. істориком освіти К. Кап­пом у книзі про пед. по­гляди Платона (1833) викликало заперече­н­ня І. Гербарта, що вбачав у такому ви­значен­ні А. небезпеку «узаконе­н­ня вічного неповнолі­т­тя». На­прикінці 19 ст. специфічність пед. знань, повʼязаних з про­блематикою освіти дорослих, була ви­знана в пед. теорії, незалежно від термінологіч. оформле­н­ня. Систематизація А. припадає на 2-у пол. 20 ст., коли значно роз­ширилася сфера формал. і неформал. освіти дорослих, що потребувала спец. досліджень в інтересах під­вище­н­ня ефективності навч. процесу, осмисле­н­ня традиц. пед. про­блематики у світлі ідей без­перервної освіти. Знач. мас­штабів набули дослідж. з А. у Німеч­чині: Г.-Г. Ґротгоф, Ф. Пьоґ­ґелер, І. Вірт, а також у Нідерландах, Бельгії, Швейцарії, Югославії, Польщі, Угорщині, Великій Британії, Росії, Естонії, Чехії. На поч. 80-х рр. 20 ст. андрагог. дослідже­н­ня активізувалися в Китаї. Одним з перших теоретиків укр. А. був М. Галущинський, який дослідив цілі й методи вихова­н­ня народу, значе­н­ня нар. освіти і нац. вихова­н­ня, місію «Просвіт» та ін. культ.-осв. т-в у цьому процесі. Знач. успіхів досягла в андрагог. діяльності Х. Алчевська. А. покликана зʼясовувати закономірності, соц. і психол. чин­ники ефектив. освіти, навч. і вихова­н­ня дорослих, роз­робляти метод. системи навч.-вихов. роботи з окремими особами і групами у віці від 18–20 р. до глибокої старості, враховуючи своєрідність пед. ситуації: сформованість особистості у дорослих, наявність у них жит­тєвого досвіду, культурні, освітні, профес. запити, пере­важа­н­ня самоосвіти і самовихова­н­ня тощо. Роз­різняють загальну і порівняльну, а також особливі А.: виробничу, військ., геронтологічну та ін. У цих галузях ви­вчається звʼязок між фіз. станом, здоровʼям людини і її трудовою та громад. активністю, сприйня­т­тя навч. інформації, орієнтація на різноманітні джерела її отрима­н­ня, роль б-к, музеїв, лекторіїв, навч. радіо- і телепередач тощо. У СРСР поня­т­тя «А.» було мало­вживаним, проте від­повід­на про­блематика роз­роблялася у психол.-пед. науці. Ви­вче­н­ня її має значні традиції (див. Освіта дорослих).

Завантажити статтю