АРЯ́ЄВ Леонід Микола­йович (18. 06. 1923, ст. Тарханово, нині Мордовія, РФ — 04. 04. 1976, Одеса) — лікар, анестезіолог-реаніматолог. Доктор медичних наук (1967), професор (1970). Полковник мед. служби (1967). Заслужений діяч УРСР (1975). Державні нагороди СРСР. Закін. Військ.-мед. академію (Ленін­град, 1946), факультет удосконале­н­ня хірургів при клініці академік П. Ку­пріянова (1957), навч. на курсах удосконале­н­ня з анестезіології у Військ.-мед. академії (1958–65). Працював хірургом медсанчастини (1946– 55); нач. від­діл. анестезіології та реаніматології Одес. військ. окруж. шпиталю та викл. курсів удосконале­н­ня цього шпиталю (1957–67); доцент (1967–68), професор кафедри хірургії (1968–69), завідувач кафедри анестезіології і реаніматології (1969–76) Одес. мед. ін­ституту. Був гол. спеціалістом Одес. обл. від­ділу охорони здоровʼя, керував створе­н­ням служби анестезіології та реаніматології в пд. регіоні України. Основний напрям наукових досліджень — роз­робле­н­ня та впровадже­н­ня методики гіпербарич. оксигенації в інтенсивну терапію критич. станів. За­пропонував анальгезію та поверх­невий наркоз за допомогою закису азоту при короткотривалих операціях, деяких діагностич. дослідже­н­нях та з лікув. метою. Удосконалив метод назофарингального наркозу.