Аспірантура

АСПІРАНТУ́РА (нім. Aspirantur, від лат. aspirans (aspirantis) – який до чогось прагне) – форма підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації. Діє при ВНЗах і н.-д. установах, які мають висококваліфік. наук.-пед. та наук. кадри, сучасну н.-д., експерим. та матеріал. базу. Організована 1925 при Наркомосвіти РРФСР, у 1930-х рр. поширилась у ВНЗах та НДІ СРСР (захист аспірантами кандидат. дис. – від 1934). Нині в Україні підготовка аспірантів здійснюється відповідно до Положення про підготовку наук.-пед. і наук. кадрів, затвердженого у 1999 КМ України. Наук.-метод. керівництво та контроль за діяльністю А. у ВНЗах і наук. установах здійснює Міністерство освіти і науки України, а в наук. установах НАНУ – її Президія. Існує очна (з відривом від виробництва, термін – не більше 3-х р.) та заочна А. (без відриву від виробництва, термін – не більше 4-х р.). За певних поваж. причин (хвороба, вагітність, догляд за дитиною до досягнення нею 3-річ. віку тощо) Вчена рада наук. установи може дозволити продовжити навч. не більш ніж на 1 рік. В А. приймаються громадяни України, які мають вищу освіту і кваліфікацію спеціаліста, магістра. На клінічні каф., у відділи та лаб. ВНЗів мед. профілю приймаються особи, які на час вступу мають не менше 2-х р. стажу роботи лікарем після закінчення інтернатури, лікар. фах якої відповідає наук. спеціальності А., або мають кваліфікацію магістра медицини.

Громадяни іноз. держав можуть бути прийняті в А. на підставі договорів із ВНЗ, наук. установами тощо. Вступники до А. складають вступні іспити із спеціальності (в обсязі навч. програми для спеціаліста або магістра, що відповідає обраній ними наук. спеціальності), філософії та іноз. мови на вибір (англ., нім., іспан., італ., франц.) в обсязі навч. програм для ВНЗів 4-го рівня акредитації. Вступники, які на час вступу до А. склали всі або декілька кандидат. іспитів, звільняються від відповід. вступних іспитів до А., і їм зараховуються результати кандидат. іспитів. Аспірант працює під керівництвом свого наук. керівника, складає екзамени кандидат. мінімуму, готує дисертацію на здобуття вченого ступ. кандидата наук. У відповід. ВНЗах і НДІ є цільова А. – одна з форм підготовки наук. і пед. кадрів для ВНЗів, НДІ та підприємств, які не мають можливості забезпечити підготовку наук. кадрів на місцях.

Літ.: Гуманітарна освіта і розвиток науки: До розробки концепції поствузівської гуманітарної освіти молодих науковців // Вісн. АНУ. 1993. № 6; Сидорчук Т. Г. Аспірантура – основна форма підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів // Придніпров. наук. вісник «Педагогіка і філологія». Дн., 1997. № 23; Як підготувати і захистити дисертацію на здобуття наукового ступеня: Метод. поради. К., 1999; Довідник здобувача наукового ступеня. К., 1999; Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань. К., 2000.

О. В. Савченко

Рекомендована література

Гуманітарна освіта і розвиток науки: До розробки концепції поствузівської гуманітарної освіти молодих науковців // Вісн. АНУ. 1993. № 6;
Сидорчук Т. Г. Аспірантура – основна форма підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів // Придніпров. наук. вісник «Педагогіка і філологія». Дн., 1997. № 23;
Як підготувати і захистити дисертацію на здобуття наукового ступеня: Метод. поради. К., 1999;
Довідник здобувача наукового ступеня. К., 1999;
Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань. К., 2000.