Ассирійська мова
АССИРІ́ЙСЬКА МО́ВА (новосирійська мова, застар. — айсорська) — одна з семітських мов. Належить до пн.-центр. або, за ін. поділом, — пн.-зх. групи арамейської підгрупи. Функціонує в іншомов. оточенні в окремих регіонах Ірану (р-н оз. Урмія та великі міста), Іраку (р-н Мосула, Бакуби та Пн. Баґдада), Сирії (р-н гір Тур-Абдин та бас. р. Великий Хабур між Хасеке й Рас-аль-Айном), Туреччини (р-н Курдистанських гір та Ванський вілаєт), в окремих р-нах Грузії, Вірменії, США, Росії (Москва, С.-Петербург), України (Харків, Київ) та ін. країн (переважно у великих містах). З огляду на територ. розпорошеність та реліг. відмінності носіїв, розмовні діалекти А. м. варіюються в досить широких межах; загалом традиційно вирізняють 2 осн. говори — західний та східний. Фонетика А. м. зазнала суттєвих змін, унаслідок яких виникли збіги приголосних на початку слів, нетипові для семіт. мов. У системі імен не збереглася семіт. категорія іменного стану, значних фонет. змін зазнала система самост. і суфіксальних присвійних та об’єктних займенників. Перебудована цілком, порівняно з ін. семіт. мовами, дієслівна система: видова система замінена часовою (майбутній час, конкретний теперішній, теперішній тривалий, минулий недоконаний конкретний, минулий недоконаний тривалий І та ІІ, перфект, плюсквамперфект І та ІІ). Порядок слів у реченні порівняно вільний. До серед. 19 ст. ассирійці використовували як літературну давню сирій. мову. Сучасна літ. А. м. почала формуватись у 40-х рр. 19 ст. на основі урмійського діалекту, що належить до сх. говору. Надалі ця літ. мова зазнавала фонет. змін на основі більш архаїч. мосульського діалекту та витіснення численних перс., араб., курд., турец. запозичень споконвічною сирій. лексикою. Сучасна писемна А. м. недостатньо унормована. У формуванні літ. А. м. важливу роль відіграли її носії — ассирійці (айсори), а основоположником сучас. ассирій. літ-ри став Тома Одо. Знач. внесок у розвиток А. м. зробили історик і поет Д. Малік, історик і філолог Є. Варда, письменник і філолог А. Біньямін, поет Ш. Саламас та ін. В Іраку та Сирії А. м. виходять газети й журнали, які, щоправда, дедалі більше витісняються арабськомов. виданнями; створюється художня, церк. і навч. література (граматики, хрестоматії). А. м. перекладено окремі твори Т. Шевченка, І. Франка та ін.; Є. Варда переклав українською мовою кращі зразки класичної ассирій. літ-ри. В основу сучас. ассирій. письма покладено сирійський алфавіт (через арамейський бере початок від фінікійського) з напрямом письма справа наліво. Окремі групи ассирійців використовують також алфавіти естрангело й серто. Провід. дослідником А. м. є видатний груз. семітолог академік К. Церетелі.
Рекомендована література
- Калашев А. Русско-айсорский и айсорско-русский словарь. Тифлис, 1894;
- Юшманов Н. В. Ассирийский (айсорский) язык и его письмо. Письменность и революция. Кн. 1. Москва, 1938;
- H. Polotsky. Studies in modern Syriac // J. of Semitic Studies. 1961. Vol. 6;
- Церетели К. Г. Современный ассирийский язык. Москва, 1964;
- Гранде Б. М. Введение в сравнительное изучение семитских языков. Москва, 1972;
- K. Tsereteli. Grammatik der modernen assyrischen Sprache (Neuostaramäisch). Leipzig, 1978;
- Церетели К. Г. Новоарамейский язык // Языки Азии и Африки. Т. 4. Кн. 1. Москва, 1991.
Завантажити статтю
