Ассирійська мова

АС­СИРІ́ЙСЬКА МО́ВА (новосирійська мова, за­стар. — айсорська) — одна з семітських мов. Належить до пн.-центр. або, за ін. поділом, — пн.-зх. групи арамейської під­групи. Функціонує в іншомов. оточен­ні в окремих регіонах Ірану (р-н оз. Урмія та великі міста), Іраку (р-н Мосула, Бакуби та Пн. Баґдада), Сирії (р-н гір Тур-Абдин та бас. р. Великий Хабур між Хасеке й Рас-аль-Айном), Туреч­чини (р-н Курди­станських гір та Ванський вілаєт), в окремих р-нах Грузії, Вірменії, США, Росії (Москва, С.-Петербург), України (Харків, Київ) та ін. країн (пере­важно у великих містах). З огляду на територ. роз­порошеність та реліг. від­мін­ності носіїв, роз­мовні діалекти А. м. варіюються в досить широких межах; загалом традиційно вирізняють 2 осн. говори — західний та східний. Фонетика А. м. за­знала сут­тєвих змін, унаслідок яких виникли збіги приголосних на початку слів, нетипові для семіт. мов. У системі імен не збереглася семіт. категорія імен­ного стану, значних фонет. змін за­знала система самост. і суфіксальних присвійних та обʼєктних за­ймен­ників. Пере­будована цілком, порівняно з ін. семіт. мовами, дієслівна система: видова система замінена часовою (майбутній час, конкретний теперішній, теперішній тривалий, минулий недоконаний конкретний, минулий недоконаний тривалий І та ІІ, перфект, плюсквамперфект І та ІІ). Порядок слів у речен­ні порівняно вільний. До серед. 19 ст. ас­сирійці використовували як літературну давню сирій. мову. Сучасна літ. А. м. почала формуватись у 40-х рр. 19 ст. на основі урмійського діалекту, що належить до сх. говору. Надалі ця літ. мова за­знавала фонет. змін на основі більш архаїч. мосульського діалекту та витісне­н­ня числен­них перс., араб., курд., турец. запозичень споконвічною сирій. лексикою. Сучасна писемна А. м. недо­статньо унормована. У формуван­ні літ. А. м. важливу роль ві­діграли її носії — ассирійці (айсори), а основоположником сучас. ас­сирій. літ-ри став Тома Одо. Знач. внесок у роз­виток А. м. зробили історик і поет Д. Малік, історик і філолог Є. Варда, письмен­ник і філолог А. Біньямін, поет Ш. Саламас та ін. В Іраку та Сирії А. м. виходять газети й журнали, які, щоправда, дедалі більше витісняються арабськомов. ви­да­н­нями; створюється художня, церк. і навч. література (граматики, хрестоматії). А. м. пере­кладено окремі твори Т. Шевченка, І. Франка та ін.; Є. Варда пере­клав українською мовою кращі зразки класичної ас­сирій. літ-ри. В основу сучас. ас­сирій. письма покладено сирійський алфавіт (через арамейський бере початок від фінікійського) з напрямом письма справа наліво. Окремі групи ас­сирійців використовують також алфавіти естрангело й серто. Провід. дослідником А. м. є видатний груз. семітолог академік К. Церетелі.

Завантажити статтю