Астроклімат

Визначення і загальна характеристика

АСТРОКЛІ́МАТ (від астро… і клімат) — багаторічний середньо­статистичний режим оптичних умов атмосфери. Ви­значається станом атмо­сфери та її впливом на проходже­н­ня світлових електромагніт. хвиль. А. характеризується місцем роз­ташува­н­ня астроном. приладів спо­стереже­н­ня і залежить від місцевих факторів. До оптичних умов належать: якість зоряного зображе­н­ня, серед. бал хмарності, по­вторюваність ясного або похмурого стану неба, про­зорість атмо­сфери (загалом та в окремих спектрал. ділянках), яскравість фону нічного неба та ін. Подола­н­ня не­сприятливих для астроном. досліджень факторів, які спотворюють зображе­н­ня косміч. обʼєктів, можливе при виборі найкращих місць для роз­ташува­н­ня обсерваторій, оскільки А. істотно ви­значає можливості та ефективність астроном. спо­стережень; за­стосуван­ні при­ймачів ви­промінюва­н­ня з високою чутливістю; за­проваджен­ні нових методів обробки та отрима­н­ня зображень, до яких належать: інтерферометрія, спекл-інтерферометрія, адаптивна та активна оптика; утриман­ні приладів спо­стереже­н­ня в особливому температур. режимі. Ви­вче­н­ня астроклімат. умов набуло пошире­н­ня у серед. 20 ст., коли зʼявилися великі (діаметром понад 2 м) теле­скопи. 1973 Ген. асамблея Між­нар. астроном. спілки (МАС) утворила спеціальну комісію «Виявле­н­ня та захист наявних та пер­спектив. місць для обсерваторій», яка роз­робляла критерії для порівнюва­н­ня різних пунктів спо­стереже­н­ня. Теор. під­ґрунтя для про­гнозу якості зображень астроном. обʼєктів на теле­скопах закладено в працях В. Татарського. Значний внесок у роз­вʼяза­н­ня про­блем А. вніс І. Колчинський. Сучасні дослідж. А. ведуться за допомогою назем. засобів, з літаків, супутників та аеро­статів, фотогр. та електрофотометр. методами, методами акуст. зондува­н­ня атмо­сфери ультра­звук. (содарами) та радіо­акуст. локаторами, а також засобами лазер. лоціюва­н­ня (лідарами). Найкращі астроклімат. умови мають окремо роз­таш. вершини гір. На тер. колиш. СРСР це вершини у Серед. Азії (Санґлок і Май­данак), де кількість фотометр. ночей за рік становить бл. 212 (що від­повід­ає 58 % спо­стереж. часу), а середня якість зоряного зображе­н­ня на половині максимуму його інтенсивності (FWHM), за даними різних дослідників, від­повід­но ~0,67″ та 0,7″, 1,0″. Найкращі обсерваторії Землі мають такі параметри: Ла Сілла (Чилі) — бл. 226 фотометр. ночей (62 %, FWHM ≈ 0,87″ ÷ 1,1″); Mауна Кеа (Гавайські о-ви) від­повід­но — бл. 212 фотометр. ночей (58 %, FWHM ≈ 0,5″).

Україна лежить у зоні взаємодії різних атмо­сфер. фронтів, циклонів, і по­вторюваність ясного неба (ПЯН) у більшості пунктів не пере­вищує 40 %. Середня якість зоряного зображе­н­ня сягає FWHM ≈ 3″. Для Крим. астрофіз. обсерваторії цей показник становить бл. 30 %, FWHM ≈ 1,3″ у літні місяці. У регіоні України і Молдови макс. вірогідність ясного неба припадає на липень–серпень, а мін. — листопад–лютий. Для піка Терскол (Пн. Кавказ), де роз­ташована високогірна спо­стережна база Гол. астроном. обсерваторії України, кількість фотометр. ночей у середньому 30–40 %, а якість зображе­н­ня FWHM ≈ 1,2″. На від­міну від оптич. діапазону радіоа­строклімат електромагніт. ви­промінюва­н­ня має дещо ін. характеристики, оскільки він від­носиться до хвиль більшої довжини, які інакше роз­по­всюджуються.

Літ.: Кучеров Н. И. Астроклимат. Москва, 1962; Татарский В. И. Рас­пространение волн в турбулентной среде. Москва, 1967; Колчинский И. Г. Оптическая нестабильность земной атмо­сферы по наблюдениям звезд. К., 1967; Щеглов П. В. Про­блемы оптической астрономии. Москва, 1980; Дарчия Ш. П. Об астрономическом климате СССР. Москва, 1985; Пере­тятко Н. Н. Ис­следование астроклимата на пике Терскол // КФНТ. 2000. Т. 16, № 5.

М. М. Пере­тятко

Завантажити статтю