Атрибутика

АТРИБУ́ТИКА (від лат. аttribuo — наділяти, давати) — спеціальна історична дисципліна, що ви­вчає зовнішні ознаки влади (державні символи), які засвідчують її легітимність. А. виконує функцію носія державниц. ідеї та ви­ступає невід­ʼємною частиною ідеол. доктрини влади. А. тісно повʼязана з вексилологією, геральдикою, емблематикою, символікою, сфрагістикою (сігіл­ло­графією), фалеристикою тощо, досліджує регалії посадової особи держави та держ. символи — герб, прапор, гімн, нагороди. Іноді до держ. атрибутики зараховують штандарт глави держави, держ. печатку, окремі святкові дати, девіз держави. Атрибути держ. влади залежать від типу та форми державності, які поділяються на кочові союзи, осілі імперії, міста-поліси, патримоніальні, династичні, станові, національні, теократичні. Форму держ. устрою зумовлюють нац. своєрідність та істор. традиції країни, а тип — соц. роз­виток су­спільства. Держави з монарх. формою правлі­н­ня мають такі регалії: велика та мала корони, скіпетр, «держава», трон, церемоніал. зброя та ін. У різних країнах вони мають свою традиц. форму. Так, за часів Козац. держави в Україні існувала традиція за­стосува­н­ня цілої низки клейнодів (інсигній). Головні з них — корогви (прапор), булава, бунчук, гербова печатка, литаври, тростинові палиці з сріб. кулями, духові труби, геть­ман. шабля та ін. Держ. атрибутами УНР в екзилі були мандат держ. центру УНР в екзилі, держ. печатка УНР, держ. від­знака президента УНР — клейнод, нашийний обладунок геть­мана І. Мазепи, пере­дані остан. президентом в екзилі М. Плавʼюком першому президентові незалеж. України Л. Кравчуку. Це свідчить про спадковість атрибутів влади. Нині в Україні офіц. атрибутами Глави держави є: знак Президента України, гербова печатка Президента України, булава та прапор Президента України. Формува­н­ня А. держави за різних форм устрою від­бувається шляхом по­єд­на­н­ня та врахува­н­ня істор. досвіду; на основі наявного типу та форми держ. ладу, що зафіксовані Кон­ституцією; між­нар. правових норм. А. влади досліджують у роз­різі істор. процесу су­спільства. А. ви­вчає також всі види супутніх документів (від матеріалів держ. походже­н­ня до приват. листів, спогадів, щоден­ників, подорожніх записок), у яких зафіксовано особливості становле­н­ня та роз­витку атрибутів державності в різні часи. У мистецтві А. — характерна речова ознака міфол. або істор. персонажа (групи), а також алегор. фігури (кіфара — Апол­лона, пернач — козац. полковника, серп — селянства, пальмова гілка — миру та ін.). У геральдиці А. широко вживається як емблема певного змісту, має також важл. значе­н­ня для атрибуції творів образотвор. та декор. мистецтва, особливо середньовічного.