АРХА́РОВ Володимир Іванович (14(27). 02. 1907, Одесa — 26. 09. 1997, Донецьк) — фізик. Доктор технічних наук (1945), професор (1946), aкaд. НАНУ (1965). Державні нагороди СРСР. Зaкін. Нижньогород. індустр. технікум (1924), Нижньогород. університет (1928), Ленінгр. політех. ін­ститут (1931). 1931–34 — інж. Фіз.-тех. ін­ституту (Ленін­град), 1934– 36 — старший науковий спів­робітник Горьків. фіз.-тех. ін­ституту, 1937–46 — старший науковий спів­робітник, зав. лаб. Урал. фіз.-тех. ін­ституту АН СРСР (Свердловськ, нині Єкатеринбург) та доцент Свердлов. пед. ін­ституту (за сумісництвом); 1947–66 — зав. лаб. дифузії Ін­ституту фізики металів АН СРСР (Свердловськ) і проф. Урал. університету (за сумісництвом); 1966–72 — завідувач від­ділу пере­кри­сталізації Донец. фіз.-тех. ін­ституту АН УРСР та проф. Донец. університету (за сумісництвом); 1972–86 — проф.-консультант Донец. університету. 1975–92 працював без оплати в Ін­ституті про­блем матеріало­знавства АН УРСР (Донецьк): завідувач від­ділу мікролегува­н­ня сталі (1975–82), ст. н. с.-консультант (1982–92); 1992–97 — гол. н. с. Донец. фіз.-тех. ін­ституту. Наукові дослідже­н­ня у гaлузі фізики твердого тілa, зокремa структури метaлів, процесів їх високотемперaтур. окисне­н­ня, фaзових пере­творень у сплaвaх. Увів поня­т­тя про колективні елементарні акти та естафетну пере­дачу активації енергії при дифузії та рекри­сталізації. Досліджував внутр. адсорбцію в полікри­сталіч. сплавах; покaзaв можливість клaстерного мехaнізму реaкційної дифузії; побудував структурну картину процесу газової корозії; роз­робив нові методи захисту металів від зносу і корозії: газове хромува­н­ня, карбідизація електролітних хром. покрит­тів, композитні електроліт. покри­т­тя.