Археологічна періодизація

АРХЕОЛОГІ́ЧНА ПЕРІОДИЗА́ЦІЯ — розподіл минувшини людства на археологічні періоди за ознаками матеріальної культури, переважно — за матеріалами, з яких виготовлено знаряддя праці. Нині людську історію поділяють на такі періоди:

Подана періодизація є відображенням «системи трьох віків», яку виклав у 1 ст. до н. е. Лукрецій Кар у «Природі речей» (а ще раніше Гесіод у праці «Заняття і дні»). Упорядковуючи колекції Копенгаґенського музею, Х. Томсен розробив власну «систему трьох віків», в основу якої поклав матеріально-речовий критерій. У працях еволюціоністів Д. Леббока і Г. Мортільє речовий критерій доповнено технологічним — у кам’яному віці з’явилися періоди палеоліту, мезоліту, неоліту. Теоретичною основою цієї періодизації виступала історична геологія.

Із розвитком етнографічної науки з’явилася можливість трансформувати історично-порівняльний метод на археологічно-етнографічний. 1843 С. Нільсен на основі способів виробництва та засобів існування виділив чотири стадії розвитку людства:

• дикунство — час мисливсько-збиральницького та рибальського господарства;
• номадизм — період кочового скотарства; розвиток землеробства;
• цивілізація — характеризується появою держави, розподілом праці, карбуванням монет.

Рекомендована література

1. Бунятян К. П. Про періодизацію історії первісного суспільства // Археологія. 1989. № 1;
   Google Scholar Internet
2. Генінг В. Ф. Соціальні формації первісності // Там само. 1989. № 4;
   Google Scholar Internet
3. Ніколова А. В. До співвідношення хронології та періодизації // Археологія. 1990. № 3;
   Google Scholar Internet
4. Левченко В. М. Система «трьох віків» та практика археологічних досліджень. К., 1994;
   Google Scholar Internet
5. Смирнов С. В. Про пізнавальні можливості археологічної періодизації у побудові історичних реконструкцій // Археологія. 1999. № 3.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю