КОНОНО́ВИЧ Леонід Григорович (04. 10. 1958, с. Красилівка Ставищенського ра­йону Київської обл.) — письмен­ник, пере­кладач. Член АУП (2002), НСПУ (2005). Літературні премії «Благовіст» (1994), імені Г. Сковороди, імені Г. Ко­­синки (обидві — 2009). На­вчався у Київському університеті (1975–77) та педагогічному ін­ституті (1981–84). Роз­по­всюджував пра­­возахисну літературу, 1978 отримав офіційне письмове попередже­н­ня від обласного управлі­н­ня КДБ. На­прикінці 1980-х років брав участь у роботі Українського культурологічного клубу, був членом Де­­мократичного Союзу (партії В. Новодворської). Працював слюсарем, вантажником, за­ймався під­приємницькою діяльністю. Дебютував кримінальним романом «Я, зомбі» (журнал «Су­­­часність», 1993, № 4–5; окреме ви­да­н­ня — Київ, 2000). Автор кримінальних романів «Довга ніч над Сунжею» (2000), «Кінець світу при­значено на завтра» (2001; обидва — Київ), «Кай­дани для олі­гарха» (2000), «Мертва грамота» (2001) і «Феміністка» (2002), роману «Тема для медитації» (2004; 2006), збірки новел «Поверне­н­ня» (2003; 2008; усі — Львів), романів «Пекельний звіздар» (Київ, 2008, для дітей), «Чигиринсь­кий сотник» (журнал «Сучасність», 2009, № 10). У творчості К. присутні елементи екзистенціалізму та «чорного» гумору. Пере­клав із французької мови дослідже­н­ня «Самогубство» (Київ, 1998) Е. Дюркга­йма, «Принцип суверенітету» (2003) Ж. Мере, «Символічний обмін і смерть» (2004), «Божиста лівиця» (2007) і «Фатальні стратегії» (2010; 2011) Ж. Бодріяра, «Маленький принц» (2005; 2007; 2008; 2011) А. де Сент-Екзюпе­рі, «Бальзак і маленька китайсь­ка кравчиня» (2004; усі — Львів) Д. Сіє, «Зрілий вік» (2006) та «Від­­­строче­н­ня» (2008; обидва — Київ) Ж.-П. Сартра, «Про­стір літератури» (2007) М. Бланшо, «Зав­тра кайф» (2009; обидва — Львів) Ф. Ґен, «Ману­скрипт Гробу Господнього» (Харків, 2011) Ж. Нейрин­ка; із російської — повість «Червоні віт­­рила» (Київ, 2007) О. Ґріна.