Кононча

Визначення і загальна характеристика

КО́НОНЧА  — село Канівського району Черкаської області. Конончан. сільс. раді підпорядк. с. Гамарня. Зна­­ходиться на р. Рось та в гирлі її притоки Росави (бас. Дніпра), за 60 км від обл. центру, за 21 км від райцентру та за 25 км від залізнич. ст. Таганча. Площа 1,6 км². Насел. 462 особи (2001), переважно українці. Побл. К. виявлено поселення трипіл. (вис. не менше 50 м, площа 150 × 50; першим розкопав 1901 В. Хвойка, пізніше досліджували: 1945 — Т. Пассек, 1970 — М. Бондар і Є. Максимов, 2003 — О. Шостик і Е. Овчинник) і черняхів. культур, кургани доби бронзи та скіф. періоду, 2 городища та курган. могильник кочівників 10–12 ст., Київ. Русі. За твердженням дослідників, давньорус. городище входило до Порос. оборон. сис­теми, остаточно збудов. 1032 Ярославом Мудрим. У підгір’ї від Дніпра до тер. ниніш. села тягнулося поселення Родня. К. впер­ше згадується у писем. джерелах 1510. За люстрацією 1616, село належало Київ. Пустинно-Микіл. монастирю, до якого воно перейшло за заповітом житомир. старости Богуша-Корецького. У серед. 17 ст. воно входило до складу Михайлів. сотні Канів. пол­ку, деякий час існувала Конончан. сотня. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмель­ницького. Побл. К. 25 липня 1669 відбулася сутичка між 10-тисяч. уряд. укр. військом (6 тис. сердюків, Черкас. полк Я. Голов­ченка та Канів. полк Я. Лизогуба), очолюваним гетьманом П. Дорошенком, і 35-тисяч. проти­уряд. військом (20 тис. крим. та­­тар, Уман., Торговиц., Кальниц., Корсун., Білоцерків. і Паволоц. полки), очолюваним П. Суховієм і Муратом Ґіреєм Джучидом. До­­рошенківці опинилися в дуже скрут. становищі, але до К. вчас­­но наспів гонець від турец. посла, який повідомив Мурата Ґірея Джучида про намір турец. султана Меґімеда Отомана взя­­ти під свій захист гетьмана П. До­рошенка. П. Суховій залишився без підтримки кримськотатар. війська та змушений був відступити до Умані (нині Черкас. обл.). 1740 нараховувалося 59 дворів, на поч. 1860-х рр. мешкало бл. 800 осіб. До земел. ре­форми 1861 навколишні землі належали князю Парчевському, який збудував тут винокурню, пивоварню та 2 цегельні. У серед. 19 ст. Рось прорізала нове русло, рівень води понизився. На звільнених землях Ф. Бугаєць заклав розсадник культур. і декор. дерев. Відтоді набуло роз­витку садівництво, озеленення сприяло закріпленню ярів і гір від Канева до К. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кіль­кість встановлених жертв у К. і Гамарні — 187 осіб), зазнали сталін. репресій. 1925–30 — у складі Шевченків. округи, від 1932 — Київ., від 1954 — Черкас. обл. Від серпня 1941 до лютого 1944 — під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни загинуло 149 жит. 1979 у Гамарні закладено яблуневий «Сад космонавтів», перші 18 дерев посадила мати Ю. Гагаріна. Нині у К. — заг.-осв. школа; Будинок культури, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Діє Свято-Микол. цер­ква УПЦ МП. Встановлено па­­м’ят­ник воїнам-односельчанам, які загинули під час 2-ї світової війни.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю