Конопленко-Запорожець Павло
КОНО́ПЛЕНКО-ЗАПОРО́ЖЕЦЬ Павло (1890, Херсонщина – 24. 06. 1982, м. Вінніпеґ, провінція Манітоба, Канада) – кобзар, письменник. Навч. на юрид. факультеті Університету св. Володимира у Києві. Муз. освіту здобув в Одесі, гри на скрипці навч. у Й. Карбульки, на гітарі – в італійця Спетсі. Виступав із концертами в Україні, Криму та на Кавказі. 1910 здобув золоту медаль муз. фестивалю в Одесі. Під час Визв. змагань 1917–21 пройшов шлях від старшини до полковника Армії УНР. Під час 2-ї світової війни концертував країнами Європи, згодом емігрував до Канади, мешкав у Гаффорді (провінція Саскачеван) та Вінніпезі. Використовував інструменти професій. майстрів – 12-струнну кобзу М. Боярського (США), 10-струнну – Ф. Ґея (Канада). У 1950–60-х рр. активно концертував у Канаді та США. Пропагував ладкову кобзу в Пн. Америці. Автор музики до думи «Україна жива». В репертуарі – думи, пісні, інструм. танці. Випустив платівку «Кобза» (1961), до якої увійшли укр. нар. танці, думи «Про Байду», «Наша Україна», інструм. обробки «Їхав козак на війноньку», «Повій, вітре, на Вкраїну», «Стоїть гора високая». Автор брошури «Кобза – найстаріший інструмент українського народу» (О., 1911) та наук.-популяр. праць «Кобза і бандура» (1963), «Кобзар Павло Конопленко-Запорожець у 60-ліття тріюмфу кобзи» (1970, обидві – Вінніпеґ).
Літ.: Горняткевич А. Ще про одну кобзу // Бандура. 2001. № 75; Дутчак В. Піонер кобзарського мистецтва в Канаді (Кобзарська творчість Павла Конопленка-Запорожця) // Вісн. Прикарп. університету. Мистецтвознавство. Ів.-Ф., 2003. Вип. 5; Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості. Д., 2012.
В. Г. Дутчак
Рекомендована література
- Горняткевич А. Ще про одну кобзу // Бандура. 2001. № 75;
- Дутчак В. Піонер кобзарського мистецтва в Канаді (Кобзарська творчість Павла Конопленка-Запорожця) // Вісн. Прикарп. університету. Мистецтвознавство. Ів.-Ф., 2003. Вип. 5;
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості. Д., 2012.
Людина 
