Консенсус
КОНСЕ́НСУС (від лат. consensus — згода, одностайність) — поняття практичної філософії, яке передбачає досягнення балансу інтересів у суспільстві на ґрунті універсального порозуміння щодо основних цінностей та етичних норм; збіг думок, досягнення згоди, прийняття рішень зі складних питань учасниками нарад, конференцій шляхом обговорення та взаємних поступок. У політичній філософії К. є центральною темою теорії ідентичності, яка спирається на уявлення, що суперечності і розмаїття є руйнівними для суспільства. К. є також фундаментальним поняттям комунікативної філософії та етики дискурсу (К.-О. Апель, Д. Бьолер, Ю. Габермас, В. Кульман та ін.). Комунікативна філософія виходить із розрізнення К. і компромісу, а відповідно — теорії К. і теорії договірного досягнення компромісу. Теорії договору спрямовані на те, щоб дати відповідь на запитання, як за умов протилежних інтересів можуть співвідноситися стратегічні дії áкторів і бути таким чином реалізовані, щоб супротивники могли мотивувати свої дії узгодженими і обмеженими угодами інтересами. Теорії К. спрямовані не на зʼясування умов досягнення компромісу, а на пошук сенсу істини і обовʼязковості, де аргументативний К. постає критерієм істини стверджувальних висловлювань та обґрунтування належність висловлювань та соціальних (моральних і правових) норм. Розрізняють істинний (раціональний) і хибний К. За умов істиннного К., концепт якого є подальшим розвитком Кантового принципу універсалізації, критерієм істини та загальнозначущості етичних норм постає порозуміння не емпіричних, а принципово усіх можливих розумних (здатних до аргументації) субʼєктів; порозуміння досягають завдяки «невимушеному примусу найвагомішого аргументу» (ідеальний дискурс, Ю. Габермас). Хибний К. ґрунтується на нерефлексованій підміні комунікативної раціональності стратегічною раціональністю (цілераціональністю), повʼязується з ідеологічною (догматичною) системою цінностей. Термін «хибний К.» — комунікативна реконструкція поняття «хибна свідомість» К. Маркса.