Консенсус
КОНСЕ́НСУС (від лат. consensus — згода, одностайність) — поняття практичної філософії, яке передбачає досягнення балансу інтересів у суспільстві на ґрунті універсального порозуміння щодо основних цінностей та етичних норм; збіг думок, досягнення згоди, прийняття рішень зі складних питань учасниками нарад, конференцій шляхом обговорення та взаємних поступок. У політичній філософії К. є центр. темою теорії ідентичності, яка спирається на уявлення, що суперечності і розмаїття є руйнівними для суспільства. К. є також фундам. поняттям комунікативної філософії та етики дискурсу (К.-О. Апель, Д. Бьолер, Ю. Габермас, В. Кульман та ін.). Комунікативна філософія виходить із розрізнення К. і компромісу, а відповідно — теорії К. і теорії договір. досягнення компромісу. Теорії договору спрямовані на те, щоб дати відповідь на запитання, як за умов протилеж. інтересів можуть співвідноситися стратегічні дії áкторів і бути таким чином реалізовані, щоб супротивники могли мотивувати свої дії узгодженими і обмеженими угодами інтересами. Теорії К. спрямовані не на з’ясування умов досягнення компромісу, а на пошук сенсу істини і обов’язковості, де аргументатив. К. постає критерієм істини стверджувал. висловлювань та обґрунтування належніс. висловлювань та соц. (морал. і правових) норм. Розрізняють істин. (рац.) і хибний К. За умов істин. К., концепт якого є подальшим розвитком Кантового принципу універсалізації, критерієм істини та загальнозначущості етич. норм постає порозуміння не емпіричних, а принципово усіх можливих розумних (здатних до аргументації) суб’єктів; порозуміння досягають завдяки «невимушеному примусу найвагомішого аргументу» (ідеал. дискурс, Ю. Габермас). Хибний К. ґрунтується на нерефлексов. підміні комунікатив. раціональності стратегіч. раціональністю (цілераціональністю), пов’язується з ідеол. (догмат.) системою цінностей. Термін «хибний К.» — комунікативна реконструкція поняття «хибна свідомість» К. Маркса.
Рекомендована література
- J. Habermas. Theorie des kommunikativen Handelns. Frankfurt am Main, 1981. Bd. 1, 2;
- D. Böhler, B. Räme. Konsens // Historisches Wörterbuch der Rhetorik. Tübingen, 1998. Bd. 4;
- Єрмоленко А. М. Комунікативна практична філософія: Підруч. К., 1999;
- Ґронке Г. Сократичний діалог. Дискурсивна етика як суспільна етика відповідальності і її діалогічна практика / Пер. з нім. // Цінності громадян. суспільства і морал. вибір: укр. досвід. К., 2006;
- Апель К.-О. Дискурс і відповідальність: проблема переходу до постконвенціональної моралі / Пер. з нім. К., 2009;
- D. Böhler. Zukunftsverantwortung in globalen Perspektive. Zur Aktualität von Hans Jonas und der Diskursethik. Bad Homburg, 2009;
- Єрмоленко А. М. Соціальна етика та екологія. Гідність людини — шанування природи. К., 2010.
Завантажити статтю
