Коміссарова Марія Іванівна

КОМІС­СА́РОВА Марія Іванівна (Комис­сарова Мария Ивановна; 22. 07(04. 08). 1900, за ін. даними — 08. 08. 1904, с. Андреєвське, нині Ко­стром. обл., РФ — 28. 07. 1994, С.-Петер­бург) — російська поетеса, пере­кладачка. Дружина М. Брауна. Премія ім. М. Рильського (1982). Закін. Ленінгр. пед. ін­ститут (нині С.-Петербург, 1927). Член ради з укр. літ-ри СП СРСР. Друкувалася від 1923. Авторка кн. «Первопуток» (1928), «Пере­права» (1932), «Встреча» (1936), «Лиза Чайкина: Поэма» (1955; 1986), «Стихи о Ленин­граде» (1967), «Ожи­дание встречи» (1973), «Всем рас­стояниям во­преки» (1979; усі — Ленін­град), «Еще не вечер» (Москва, 1981), «Из­бран­ное» (Ленин­град, 1984). Один з гол. образів — «мала батьківщина» Ко­строма як уособле­н­ня Росії. На слова К. створ. пісні, зокрема «Урал-богатырь», «Уральская партизанская». У 1960–70-х рр. від­крито під­тримала О. Солженіцина. Пере­клала деякі твори укр. (Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, П. Тичини, М. Рильсь­кого, В. Сосюри, А. Малишка, П. Воронька, Д. Павличка) і білорус. поетів. Її пере­клади Шев­ченкових поезій («Лилея», «И вы­рос я на чужбине», «В той Ека­терины», «В воскресенье не гуляла», «Закувала кукушка», «На Пасху, на соломе») вміщено у рос. ви­да­н­нях його творів. Про роботу над пере­кладами роз­по­віла в ст. «Огни большой поэзии» (1960), «Его бес­смертие» («Ли­­те­ратура и жизнь», 1961, 10 мар­та) і «Солнце украинской поэ­зии» (1961). Присвятила вірші Т. Шевченкові («Великое слово Тараса», 1961; «Тебе, Украина!», 1964), Лесі Українці, І. Франкові, П. Тичині, В. Сосюрі, М. Рильському, М. Бажану, Л. Первомай­ському. Брала активну участь в організації Мемор. майстерні-музею Т. Шевченка в Ленін­граді, літ. вечорів і ювіл. вшанувань його памʼяті. У складі делегації ленінгр. письмен­ників при­їздила в Україну для участі в заходах до 100-річчя від дня смерті й 150-річчя від дня народж. Кобзаря. Ви­ступала з привіта­н­ням на 10-й наук. Шевченків. конф. 1961. Окремі твори К. пе­­реклали М. Рильський, П. Тичина, Д. Павличко, І. Драч, Л. Забашта, Т. Коломієць та ін.

Завантажити статтю