Комітет охорони республіки
КОМІТЕ́Т ОХОРО́НИ РЕСПУ́БЛІКИ Створ. 22 березня 1919 у м. Кам’янець-Подільський (нині Хмельн. обл.) на нараді представників соціаліст. партій лідерами УПСР і УСДРП, які перебували в опозиції до тодіш. курсу Директорії УНР, спрямов. на укладення союзниц. договору з Антантою та формування єдиного антибільшов. фронту. До його складу увійшли по два представники від ЦК УПСР, УСДРП і УСДРП-незалежних, Кам’янець-Поділ. труд. ради та Козац. ради кам’янець-поділ. залоги, зокрема В. Чехівський (голова), А. Степаненко (заст.), Є. Малик (секр.), І. Лизанівський, І. Мазепа, І. Романченко, М. Ткаченко, Волошин, Казимирів, Грещенко, Свистун. М. Грушевський відмовився брати участь у роботі комітету, мотивуючи це закордон. відрядженням. 22 березня 1919 К. о. р. видав відозву, у якій повідомив, що він утворений «з огляду на дезорганізацію державного апарату і можливі через це заворушення і порушення спокою… для тимчасового представництва Центральної влади республіки»; закликав усіх громадян виконувати його розпорядження; вимагав негайно припинити переговори Директорії УНР із франц. командуванням в Одесі та розпочати переговори із більшов. урядами УСРР і РСФРР на умовах визнання самостійності й незалежності УНР, гарантування легал. існування укр. соціаліст. партій, виведення рос. військ з укр. тер., створення нового уряду УНР на 2-му Всеукр. з’їзді рад робітн. і селян. депутатів. Окреслені завдання повністю відповідали змістові ухваленої фракціями УСДРП та УПСР 21 березня 1919 резолюції «Про внутрішнє та міжнародне становище Української Народної Республіки» на Труд. конгресі, що відбувся 21–22 березня 1919 у Кам’янці-Подільському під керівництвом М. Грушевського, А. Степаненка, І. Лизанівського (саме ця резолюція стала поштовхом для актив. дій опозиц. сил). Майже одночасно з заявою укр. соціаліст. партій відозву про підтримку рад. влади ухвалили на нараді Січові стрільці, сподіваючись, що саме така форма державності «зведе лад і порядок в УНР». Це засвідчило існування знач. опозиції правлячому уряду в укр. політ. середовищі та війську. Діяльність комітету фактично стала спробою здійснити держ. переворот на тер., яку контролювала Директорія УНР. Не отримавши військ.-політ. і громад. підтримки, 27 березня 1919 він саморозпустився. Усіх чл. К. о. р., заарешт. комендантом Кам’янця-Подільського, згодом звільнено за наказом С. Петлюри, який планував змінити склад уряду, що було неможливо зробити без лідерів укр. есерів і соціал-демократів. Події у Кам’янці-Подільському висвітлили зростання прорад. політ. настроїв у суспільстві та політ. проводі УНР й прискорили падіння уряду С. Остапенка.
Рекомендована література
- Христюк П. Українська революція. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917–1920 рр. Т. 4. Відень, 1922;
- Мазепа І. Україна в огні й бурі революції. Мюнхен, 1950;
- К., 2003;
- Гриценко А. П. Політичні сили у боротьбі за владу в Україні: рік 1919-й. К., 1996;
- Гай-Нижник П., Лейберов О. УНР у період Директорії: пошук моделі державного устрою (кінець 1918–1919 рр.). Ніжин, 2013.
Завантажити статтю
Світ-суспільство-культура 
