КОМІТЕ́Т РЯТУ́НКУ УКРАЇ́НИ Громадський Засновано 25 липня 1933 у Львові з ініціативи митрополита Андрея Шептицького та пред­ставників Українського парламентської ре­презентації у сеймі Польщі Д. Левицького (го­­лова) і Д. Великановича для інформува­н­ня країн Західної Європи про голодомор 1932–33 й організації допомоги населе­н­ня УСРР. До керівництва також уві­йшли В. Мудрий (організатор більшості заходів), М. Рудницька і В. Дорошенко (за­ступник голови), З. Пеленський (секретар), А. Вітошинський (пред­ставник у Лондоні), Л. Чикаленко (пред­ставник у Варшаві), О. Лотоцький (пред­ставник у Па­­рижі). З комітетом спів­працювали уряд УНР в екзилі (зокрема О. Шульгин), Є. Коновалець, Д. Андрієвський, Є. Онацький. Основне зав­да­н­ня: зверне­н­ня до закордон­них ін­ституцій, оприлюдне­н­ня фактів голодомору в ЗМІ, збира­н­ня пожертв для голодуючих, проведе­н­ня громадських зіб­­рань і днів жалоби за загиблими. У перший день свого існува­н­ня К. р. У. Г. ухвалив спеціальну ві­дозву до українського народу, яку під­пи­­сали керівники 35-ти українських товариств і організацій. Спільними зуси­л­лями восени 1933 вдалося винести українське пита­н­ня на роз­гляд Кон­гресу європейських націй (орган Ліги Націй) і зі­брати еше­­лон зерна, однак радянське керівництво ка­­тегорично від­мовилося прий­­ма­­ти будь-яку допомогу. Однією з на­ймасовіших акцій, організованих комітетом, став День національної жалоби і протесту, проведений 29 жовтня 1933 у містах і селах Західної Укра­­їни та багатьох країнах Європи й Америки, де проживали українці.