Компанієць Олександр Соломонович

КОМПАНІ́ЄЦЬ Олександр Соломонович (22. 12. 1913(04. 01. 1914), м. Ка­­теринослав, нині Дніпропет­ровськ – 19. 08. 1974, м. Клайпеда, Литва, похов. у Москві) – фізик. Син С. Компанійця. Доктор фізико-математичних наук (1943), професор (1945). Закін. Харків. мех.-маш.-буд. інститут (1934). Учень Л. Ландау. Працював 1936–38 у Дніпроп. університеті; від 1946 – зав. теор. відділу Інституту хім. фізики АН СРСР (Москва); за сумісн. від 1948 – професор кафедри теор. фізики Моск. інж.-фіз. інституту. Зробив вагомий внесок у розвиток ядер. та атом. фізики, фізики твердого тіла, плазми, горіння й вибуху. Розробив теорію циркуляц. центри­фуги для розділення ізотопів урану; запропонував рівняння для вимірювання спектра випромінювання при розсіянні.

Пр.: Теоретическая физика: Учеб. Москва, 1955; Теория детонации. Москва, 1955 (спів­авт.); Об установлении теплового равновесия между квантами и электронами // ЖЭТФ. 1956. № 31; Курс теоретической физики: Учеб. пособ. в 2 т. Москва, 1974–75.

Г. В. Голубков

Основні праці

Теоретическая физика: Учеб. Москва, 1955; Теория детонации. Москва, 1955 (спів­авт.); Об установлении теплового равновесия между квантами и электронами // ЖЭТФ. 1956. № 31; Курс теоретической физики: Учеб. пособ. в 2 т. Москва, 1974–75.

завантажити статтю