КОМПАНІ́ЄЦЬ Соломон Маркович (25. 12. 1872(06. 01. 1873), м. Кременчук, нині Полтав. обл. — 24. 05. 1941, Харків) — лікар-отоларинголог. Батько О. Компанійця. Доктор медицини (1912), професор (1932). Закін. Університет св. Володимира у Києві (1897), навч. у Військ.-мед. академії в С.-Пе­тербурзі (1897–98). Удосконалював зна­н­ня у Відні, Мюнхені, Берліні, Франкфурті-на-Майні. Від 1920 працював у Дні­проп. мед. ін­ституті: від 1921 — професор кафедри хвороб вуха, горла й носа; 1930–41 — завідувач кафедри отоларингології Харків. мед. ін­ституту та Укр. ін­ституту удосконале­н­ня лікарів, водночас 1930–38 — зав. однойм. каф. Харків. стоматол. та психоневрол. ін­ститутів; від 1938 — наук. кер. Укр. центр. НДІ хвороб вуха, горла та носа (Харків). Засн. і гол. ред. «Журнала ушных, но­­совых и горловых болезней» (1924–41). Ви­вчав фізіологію та патологію внутр. вуха, ембріогенез ЛОР-органів.